7. Битва за яблука

День, який почався з боязких сонячних променів, надвечір різко змінив свій настрій. Небо затягнуло рівною свинцевою пеленою, а вітер, що раніше лише грався з опалим листям, тепер дув із різкою, колючою силою. Повітря стало кришталевим, і кожен вдих обпікав легені крижаною свіжістю.

Пані Оксана сиділа на кухні, тривожно вдивляючись у вікно. На столі тихо бурмотів старенький радіоприймач. Диктор монотонним голосом повідомляв новини, від яких економка раз у раз скрушно хитала головою.

— Синоптики прогнозують перші люті заморозки, — зітхнула вона, повертаючись до мене. — Температура впаде нижче нуля цієї ж ночі.

Я поставила своє горнятко з чаєм на стіл і підійшла ближче до вікна. За склом простягався безкрайній сад, який Марк так ретельно відновлював після багатьох років занепаду. Дерева гнулися під поривами вітру.

— Хіба яблука бояться холоду? — обережно запитала я.

— Звичайні сорти — ні, — пані Оксана поправила фартух. — Але заморозки загрожують врожаю саме того рідкісного сорту, який вивів пращур Марка. Ці яблука з ароматом кориці дуже вибагливі. Якщо мороз вдарить по них до того, як вони повністю дозріють, плоди просто перетворяться на лід і згниють. Їх треба рятувати негайно. Марк намагається зробити це самотужки.

Я відчула, як усередині все стиснулося від тривоги. Цей сад був для Марка не просто ділянкою землі. Це був його зв'язок із родиною, його тиха гавань, його фортеця. Після всього, що він пережив, втрата ще й цього врожаю стала б для нього надто важким ударом.

— Він там один? — перепитала я.

— Так, — кивнула економка. — Сказав, що розпалюватиме димові багаття. Це такий старий спосіб: дим стелиться по землі й не дає морозу опуститися на гілки. А ще треба зібрати найнижчі плоди. Роботи на всю ніч, а він навіть не пообідав.

Я подивилася на свої руки. Мій контракт передбачав лише роботу в теплій бібліотеці, я не мала жодного стосунку до сільського господарства чи порятунку дерев. Але спогад про вчорашню ніч біля каміна, коли він уперше відкрив мені частинку своєї душі, не давав спокою. Я не могла залишитися в безпечному будинку, знаючи, що він там бореться з холодом наодинці.

— Пані Оксано, у вас знайдеться для мене якийсь теплий одяг? — мій голос прозвучав напрочуд рішуче. — Моя куртка занадто тонка для такої погоди.

Економка здивовано кліпнула очима, але сперечатися не стала. Вона вийшла в коридор і за мить повернулася з речами.

— Тримай, дитино. Тільки не змерзни там остаточно.

Я переодяглася у свої найщільніші джинси та взула міцні черевики. Замість тонкої кофтинки я натягнула на себе річ, яку дала Оксана — старий вовняний светр Марка темно-сірого кольору. Він виявився мені завеликим, рукави довелося підкотити кілька разів, а комір м'яко огортав шию. Від тканини ледь вловимо пахло хвоєю, димом і тим самим кедровим парфумом, який я завжди відчувала поруч із господарем маєтку. Цей запах дивовижним чином заспокоював і надавав сміливості.

Одягнувши поверх светра свою куртку та щільні рукавички, я вийшла на ґанок.

Холод ударив в обличчя миттєво. Темрява вже повністю поглинула околиці, але сад не виглядав темним. Між стрункими рядами яблунь горіли десятки невеликих вогнищ; вони були розкладені за особливою системою, утворюючи низьке, тліюче полум'я. Густий білуватий дим повільно стелився над землею, огортаючи стовбури дерев своєрідною захисною ковдрою. Запах паленої деревини змішувався із солодким ароматом перестиглих яблук, створюючи неймовірно затишну, хоча й тривожну осінню атмосферу.

Я обережно ступала по вологій траві, яка вже починала вкриватися сріблястим інеєм. Попереду, біля одного з вогнищ, я побачила знайому постать.

Марк працював зосереджено. Він перекидав лопатою тліюче вугілля, додаючи свіжої тирси для більшого задимлення. На ньому була тепла робоча куртка, а на обличчі осіла легка тінь від сажі.

Почувши мої кроки, він різко обернувся. Його очі розширилися від подиву, коли він упізнав мене крізь пелену диму.

— Злато? — його голос прозвучав хрипко від холоду. Він обіперся на держак лопати, зсунувши брови. — Що ви тут робите? На вулиці мінусова температура. Негайно повертайтеся до будинку.

— Доброго вечора, Марку, — спокійно відповіла я, підходячи ближче до рятівного тепла вогнища. — Я прийшла допомогти. Пані Оксана сказала, що врожаю загрожує небезпека.

Він видихнув хмарку пари, похитавши головою.

— Це не ваша турбота. У вашому контракті нічого не сказано про роботу садівником. Це важка фізична праця, і тут неймовірно холодно. Ви захворієте.

— Мій контракт також не забороняє мені дихати свіжим повітрям, — я вперто підняла підборіддя, не відводячи погляду. — Я знаю, наскільки важливі для вас ці дерева. Я не залишу вас тут самого. Кажіть, що треба робити.

Марк хотів заперечити, але побачив, у що я одягнена. Його погляд ковзнув по моїй фігурі і зупинився на комірі темно-сірого вовняного светра, який визирав з-під куртки. Я помітила, як здригнулися його вилиці. Він упізнав свою річ. На мить у його очах промайнуло щось тепле і дуже беззахисне, але він швидко сховав цю емоцію за звичною зосередженістю.

— Ви нестерпно вперта, — здався він, і в його голосі більше не було роздратування, лише легка втома. — Добре. Беріть вільні кошики біля огорожі, будемо знімати яблука з нижніх гілок. Вони постраждають першими. Тільки обережно, плоди дуже крихкі.

Ми стали до роботи. Спочатку тишу саду порушував лише тріск дров у вогнищах та завивання вітру у верхівках дерев. Я обережно знімала червонобокі яблука з гілок, складаючи їх у плетений кошик. Рухи Марка поруч були чіткими і впевненими. Ми пересувалися від дерева до дерева.

Поступово я зігрілася від активного руху. Дим приємно щипав очі, але завдяки йому температура в саду дійсно залишалася вищою, ніж на відкритому просторі. Светр Марка працював як надійний щит від поривів вітру, зберігаючи тепло мого тіла.

Час від часу ми перекидалися короткими фразами. Він вказував, які гілки краще не чіпати, а я попереджала, коли кошик ставав занадто важким. У цій спільній роботі з'явився особливий ритм, який об'єднував нас краще за будь-які розмови. Зникла незручність, зникли його глухі стіни відстороненості. Ми стали однією командою, яка боролася проти наступу зими.