6

Інформація, яку приніс Олесь, була дуже цікавою. Як виявилося, Микола Васильович Притомний зовсім не Микола Васильович. Чоловік жив за підробленими документами. Отже, щось таки є. Бо таке просто так не роблять. А це означає, що вже є від чого відштовхуватися.

Крім того, зазначалося, що Василь Миколайович Злобний, бо саме так на справді звали жертву, мав неодноразові проблеми із законом. У «минулому житті» неодноразово притягувався до відповідальності за різні вчинки. Тут і хуліганство і побиття і крадіжки і навіть замах на життя. Словом, цілий букет.

А ще чоловік володів заміським будинком, котрий по документах рахувався як подарунок батьків. Хоча, хто його там знає чий то був подарунок. Мав він і не погане авто. Звісно не ленд кузер. Але цілком нормальну пристойну машину, вартість якої тягнула на кілька тисяч. Автомобіль мав би знаходитися в гаражі (Але це не точно. Ще треба перевірити!). «Треба взяти ордер і поїхати перевірити наявність машини. А заодно і ще раз переглянути все в квартирі. – подумав Нік. – Щось ми там точно пропустили.»

Тепер поставало найцікавіше питання – кому заважав цей «добропорядний» джентльмен? Видно версія з випадковим грабунком відпадає сама по собі. Що ж, доведеться попрацювати.

Нік глянув на годинник. Була рівно друга. Зараз якраз мали б підтягнутися всі інші. «Побачимо, що вони скажуть. – говорив сам до себе Нік. – А раптом, ще щось таке, чого тут нема. Хоча, не думаю, що вони зможуть ще щось цікавіше принести. Цього цілком достатньо. Навіть забагато.

З таким минулим кожен другий може бути ворогом. І не треба себе обманювати, що він перестав. Швидше за все, жив тим самим до самого кінця. Такі люди, як він, не міняються. Вони лише роблять вигляд, що змінюються. Аби їм всі довкола повірили». Нік у зміну не вірив абсолютно.