Метелик над річкою

Розділ 13

Не пам’ятаю, коли востаннє я прокидалася з криком через нічне жахіття, проте цього ранку все було саме так: я кричала уві сні! 

Минуло більше хвилини, перш ніж я зрозуміла, що мене розбудив телефонний дзвінок. Потягнулася до смартфона на столику біля узголів’я і побачивши, від кого вхідний дзвінок – зітхнула полегшено й дратівливо водночас. 

– Мам! 

– Привіт, доню! Ще не передумала допомогти мені сьогодні у бабусиному саду? 

– Ні, я просто… 

– Якщо маєш важливі справи, то нічого страшного, я все розумію. 

– Ні, за пів години я буду на місці. Чекай! 

– Добре, доню. 

Я обірвала зв'язок і зі ще більшим роздратуванням подумала, що після моторошного сновидіння сад моєї покійної бабусі – це останнє місце, яке допоможе мені розслабитися і налаштуватися на творчий лад.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше