Метелик над річкою
Розділ 6
– Все добре, потерпіла прийшла до тями. Кисень, швидше!
Що сталося? Чий це голос?
Я розплющила очі, що страшенно пекли, ніби засипані піском. Мені щось притулили до обличчя, після чого дихати одразу стало легше. Перед очима все пливло і слух теж був нечіткий, ніби вуха мені хтось затулив долонями. Той самий голос – тепер я вже зрозуміла, що він належить жінці, – чітко наказав:
– Ноші і ковдру. Швидко!
Невдовзі я відчула, що мене підняли і вклали на щось значно зручніше, ніж те, на чому я щойно лежала. Я заплющила очі і полежала трохи, бо так мені було комфортніше, ну а коли розплющила їх знову – світ перед очима став чіткішим. Моргнувши кілька разів, я бачила вже чітко, як і зазвичай, проте печіння так і не зникло. Що ж до слуху, то неясний гул у вухах теж потроху вщухнув і тоді я вирізнила інший знайомий шум. Мене вкрили ковдрою і я, відчувши приємне тепло на шкірі здивовано відмітила, що весь цей час сильно тремтіла від холоду, а чи чогось іще, ну а волосся моє і одіж були наскрізь мокрими, що хоч викручуй…
Непритомність остаточно відступила і свідомість розставила все по місцях, вимальовуючи чітку картину подій до того, як я отямилася.
Я ж ледь не втопилася, вірніше… Я мала вже бути мертва!
#908 в Сучасна проза
#549 в Детектив/Трилер
#180 в Трилер
Відредаговано: 27.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
