11. Телебачення творить чудеса.

11. Телебачення творить чудеса.

Події, емоції, люди – це і є невіддільна частина нашого життя.
– Завдяки масовому розголошенню того, що в невеличкому провінційному містечку Христигород безжально продають дітей. Ця історія розлетілася по світу з велетенською швидкістю. Країна гула, як вулик. Але чи допоможе це покарати винних? – по телевізору лунали новини.
Стас очікував на репортаж.
– Ой, мамо, йди подивися. Зараз будуть показувати сюжет про нашу історію! – в очікувані справедливості Станіслав кличе Марину до телевізора.
– Уже йду, синку! – пролунав жіночий голос із сусідньої кімнати.
“Ну і де ж вона?” – подумав син, а в голос додав:
– Давай швидше, бо все пропустиш!
– Та йду вже я, йду!
Марина забігла до кімнати, де стояв телевізор та вп’ялася поглядом в екран, ніби зараз звідти має визирнути, якась зовсім невідома історія.
– О, уже починається! – Стас вмостився на диван та пригорнув до себе Ірину.
Марина обережно присіла на край бильця та затамувавши подих стежила за картинками на екрані.

Надзвичайна служба новин. Ось і розкрита приголомшлива справа пологового будинку міста Христигород. А розпочалося все так, що мати випадково зустріла свого сина на автостанції цього ж містечка. Як виявилося пізніше, що це не той син, якого жінка очікувала побачити. Хлопець був настільки схожий на її рідну дитину, що бідна жіночка зчинила сварку. Чому ж її син в цьому місті без її відома? Але як виявилося – це випадковий юнак, а не її Станіслав. І лише після тривалого часу жінка самостійно спромоглася відшукати цього незнайомця. Після щирої розмови з’ясувалося, що цей чоловік і є другим сином Марини Андріївни. А в пологовому жінці просто повідомили, що її друга дитина народилася мертвою (породілля очікувала на двійню). На щастя, Марина Андріївна змогла не залишити все як є і не пустити за течією, а вирішила досягнути правди. Жінка порозумілася із хлопцем, і вони зробили тест ДНК, який довів те, що ці двоє є однієї крові. Вини біологічно рідні одне одному. Ось так позитивно лягає доля Марини та Олександра.
За фактом продажу дітей відкрито кримінальне провадження. Гінеколога Таїсію Ігорівну та Головного лікаря пологового будинку Христигорода заарештовано і їм висунута підозра щодо цієї сенсаційної справи. Ми щиро вдячні, що є люди, яким вистачило сили розгадати цю таємницю. Дякуємо, що надали розголосу цій історії. А взагалі, жителі цього містечка нажахані цим лікувальним закладом, бо тут трапилося чимало неприємних подій, деякі з них завершилися смертельними висновками.
І так, переходимо до інших подій цього дня.

– Ось, мамо, бачиш? Справедливість взяла гору, як не крути, але ми молодці. – Сказав підбадьорюючи матір Стас.
– Так, хоч зараз я задоволена. Одна проблема: проминуло занадто багато часу, що й не надолужити. Мої діти повиростали... – зажурливо підсумувала наболіле жінка.
– Ой, матусю, тільки не потрібно скаржитися та говорити, що на цьому життя скінчилося. У тебе скоро з’являться онуки, то я думаю, що ти все ж надолужиш згаяне.
– Сподіваюся, що ти правий. – Вичавлюючи з себе посмішку сказала Марина.
– О, потрібно Сашкові зателефонувати. Запитати, чи бачив він новини. Ось так потрібно карати винних! – посміхаючись дзвонить братові. – Привіт, Сашо!
– Привіт! – почулося у відповідь.
– Ти бачив репортаж про нас?
– Так, уже переглянув.
– Скажи, класно їх пов’язали? – Стас не знав, куди себе подіти від задоволення.
– Мені теж сподобалося. Винні мають бути покарані. Як там мама? – Олександр ніяк не може звикнутися з думкою, що в нього дві матері: Ольга та Марина.
– Все добре. Задоволена такому завершенню перипетій. Рано чи пізно все стає явним і нікуди від цього не подітися.
– Гаразд, радий був з тобою поспілкуватися. Передавай Марині привіт, скажи, що скоро обов’язково на гостину загляну.
– Добре, перекажу твої слова. Бувай.
– До зустрічі.
Не встиг Станіслав завершити розмову, як Марина кинулася з розпитуваннями:
– Ну, і що Олександр сказав? – жінка згорала від нетерпіння почути переказ розмови.
– Все добре, мамо. Він бачив усе до останнього словечка. Привіт тобі передавав, казав, що незабаром в гості завітає. Ти не хвилюйся так. У нас ще буде дружня родина. Просто всьому потрібен час. – Стас утішає матір.
– Так, сподіваюся, що в цьому ти правий. Це й так добре, що лід непорозумінь зійшов з місця й перше спілкування налагоджено.
На такій приємній ноті важлива розмова цієї сім’ї закінчилася. У такий пізній час Марина почемчикувала відпочивати, а Стас пішов проводжати Ірину додому, щоб не завдавати клопоту і не змушувати перейматися ще й рідних коханої.
Ідеальних відносин не існує, але бувають довершені ілюзії! Чи не так?!