Листи

Лист для Олександра.

Привіт, мій дорогий брате! Я знаю, що ти будеш спантеличений таким листом. Бо я не знаю, чи тобі відомо про те, що ти живеш у прийомній родині. Пробач, що говорю без підбирання слів пом’якше.
Та жінка, що підійшла до тебе на автовокзалі майже рік назад – це була моя мама. Ну як ти уже здогадався, що вона є й твоєю матір’ю. Ти ж бачиш, що ми настільки схожі з тобою, що навіть мамуся не змогла розпізнати. Маму звуть Марина, щоб ми не говорили з тобою абстракціями.
Мама тамувала в собі цей біль здогадок протягом року й ось, нарешті, все ж відкрилася мені. Ти не гнівайся на те, що ми розпалили вогнище вашої родини. Пробач, що порушив спокій свого життя, але я не можу дивитися так легко на те, як мама картає себе і через це марніє просто на очах.
Саме тому я вирішив тебе знайти. Звичайно, без своєї коханої Іринки мені це так легко не вдалося б, але це уже зовсім інша історія.
Сподіваюся на відповідь. Ми з мамою хочемо налагодити стосунки, бо як би не склалася доля, але все ж ти наша кровиночка.
У дитинстві я дуже хотів мати брата. Надіюся, що мої сподівання будуть почуті.
До зустрічі, брате!

Надрукував ніби на одному диханні. Зупинився тільки тоді, коли лист уже було завершено.
– Хух, я зміг це зробити. – Стас пишався вчинком.
– Я рада, що ти переборов себе. Ти неперевершений. Сподіваюся, що Сашкові вистачить сміливості розпочати спілкування з біологічною родиною. – Іра підбадьорувала хлопця.
– Твої слова та до Бога. – Адреналін забрів за шкалу найвищої позначки. Станіслав ходив по кімнаті прокручуючи в голові варіанти розгортання подій.
– Оце, Марина Андріївна зрадіє.
– Ні, розповідати мамі про лист зараз не потрібно. Хвилювати даремно не будемо.
– Добре, це буде наша маленька таємниця. – Посміхнулася по-змовницьки Іринка, юнак відповів взаємністю.

Лист до Стаса.

Привіт. Ого, оце ми однакові. Ніколи не думав, що колись зможу побачити свого двійника. Але життя непередбачувана річ.
Після зустрічі з цією жінкою, тобто Мариною, батьки мені чимало розповіли. Якщо чесно кажучи, то я навіть не знаю, як реагувати на таке відкриття. Мені дуже важко про це говорити. Я маю все обміркувати та вирішити в першу чергу для себе, чи потрібна мені таке спілкування? Я в паніці щодо таких реалій мого існування. Тому не можу сказати напевне, що мені робити з цією правдою? Але для себе вирішив остаточно одне: я маю почути правду з обох сторін, щоб зробити правильні висновки. Тому я не буду наперед обіцяти вам дружби, але зустрітися з Мариною все ж мені потрібно.
Якщо вже розкопувати відвертість залежності минулого, то потрібно це робити з початку й до кінця. До речі, я теж завжди мріяв про брата.
Стасе, я попрошу тебе тільки про одне, щоб ти дав мені номер телефону твоєї матері. Зустрітися з нею мушу. Я не хочу вселяти вам великі надії, бо батьки у мене одні: Ольга й Олег – але спробую зрозуміти ваше ставлення до цієї драми.
Бувай!

Тремтячими руками відповів на лист Стаса. Олександр не очікував побачити у повідомленнях таке незвичне послання. Тому дуже довго наважувався відповісти на розмову.
Ідеальних відносин не існує, але бувають довершені ілюзії! Чи не так?!