9. Після розлучення.

9. Після розлучення.
Події, емоції, люди – це і є невіддільна частина нашого життя.
Якщо ми думаємо, що нічого найлегшого немає, аніж обдурити долю, то помиляємося, не розуміючи, що ця премудра матір всього сущого людського буття, уже написана для кожного і те, що ми робимо, насправді, ніщо інше, як підбирання правильного варіанту того життя, яке ми хочемо прожити. Щось на зразок, є три дороги: на право підеш – багатство здобудеш, наліво – смерть свою не оминеш, а прямо поплентаєшся, то все в тебе буде, як у людей, а от чи будеш ти при цьому всьому щасливий – це вже інше питання. Просто ми – люди – не замислюємося над тим, що ці варіанти псевдовибору ми робимо завжди, тобто по декілька разів на день, як мінімум. Наприклад, навіть коли ти зранку встав і тобі так не хочеться іти на роботу, то в тебе уже є вибір чи роботи те, що вимушений, чи, навпаки, зробити так, як душа забажає, але наслідки при таких діях можуть бути різними. Коли все вирішено, то перед тобою постає нове запитання: кава чи чай, а якщо все ж чай, то зелений чи чорний? Ось, щось на кшталт цього. Доля все вирішила за нас і все має бути так, як хоче саме вона, а перед тобою лише варто зробити важливий вибір, яким шляхом іти, до якої бажаної цілі.
Ось так. Я не буду сперечатися з Вами, бо в кожного різні переконання і не мені нав’язувати бачення будувати своє буття. Ми тільки гості в цьому світі, а гості мають бути варті бути бажаними.
Я не знаю, мабуть, даремно затіяла цей монолог сама з собою. Я втомилася спілкуватися з собою.
Чому закохані не помічають видимих розбіжностей у спілкуванні? Чи, може, просто розмови вичерпали свою тематику? Або з дурості розпочинаєш вірити, що кохання – це лише хвороба, але все ж така приємна.
Хтось може її засуджувати, а хтось навпаки, але навряд чи зможе стати такою як вона. Мета: виховати сина, освіта, помешкання. Стати незалежною та досягнути висот у кар’єрі й одночасно не втратити гідність.
Чоловік: вживає у великих дозах алкоголь, не ночує дома, псевдоробота, гра в азартні ігри.
Чи зможе Марина вижити? Чи зуміє не звалитися з п’єдесталу? Репетиторство без вихідних та до пізньої ночі, чи права вона в цьому, що жертвує сім’єю і чи, взагалі, є ця родина?
Ніхто не розуміє, ніби зацькована собаками. Друзі чоловіка зневажають, але ніхто, насправді, не в змозі сказати, що такого зробив він і чому Марина живе з Сергієм? Спільна дитина? А чи є це, дійсно, аргументом? Мабуть, ні! Тоді що не дає зробити останній крок до бажаної “свободи”? І чи буде ця “воля” справжньою, чи якщо знайде іншого, то чи буде той другий не гірше попереднього?
Ці важкі запитаннячка ще не раз будуть докучати своїми переконаннями саме цій героїні роману.
Чи зможе вистояти, щоб повернути свою родину на той рівень, який легко зможуть назвати зразком сімейного добробуту? Але як зробити так, щоб благополуччя було не фіктивним, а справжнім? Чи навпаки, як не піддатися спокусі зради, коли довкола така кількість чоловіків, які хижим поглядом позирають на тебе, як лис на курку. І як тут вистояти та втримати ношу неприступності, якщо на душі вже давно шкребуть кішки, а підтримки чекати нізвідки.
Ідеальних відносин не існує, але бувають довершені ілюзії! Чи не так?!