Розділ 11. Плани будуються для того, щоб можна було їх зруйнувати

Після цієї розмови мене нарешті пустили до Філіпа, який сопів, вдаючись до якихось солодких сновидінь, у всякому разі усмішка не сходила з лиця мого сина, що мене безумовно тішило.

- Гарний, чи не так? - До мене підійшла одна з медсестер, і я обернулася на її репліку:

- Найкращий, - і не тільки тому що він мій, просто це янголятко дійсно заслуговувало на похвалу.

Незважаючи на крихітні розміри і вік, він вже здійснив набагато більше подвигів, ніж будь-хто інший. Мало того, що він наважився народитися у немагічному світі, то ще й подолав величезну відстань на своїх незміцнілих крилах, намагаючись наздогнати свою зникаючу маму. І після цього драконятко не раз доводило те, що воно тонко відчуває навколишній світ.

- Кажуть, він народився на Террії, - продовжила міркувати дівчина. - Цікаво, як там перебувати? Ви ніколи не мріяли побувати в інших світах? - Вона подивилася на мене в очікуванні відповіді, а я так і застигла, не знаючи, що й відповісти такій романтичній натурі. З одного боку, обманювати зовсім не хотілося, а з іншого - їй усе ж таки варто навчитися жити сьогоденням, а мрії про ідеальні далекі планети навряд чи принесуть юній помічниці цілителя користь.

- Колись хотіла, але це не завжди так чудово, як уявляється. Є дуже багато проблем, пов'язаних з асиміляцією в новому суспільстві, а ще мова, життєвий уклад і закони - усе це не можна виключати, - на обличчі мрійниці відобразилося розуміння, але вона все одно посміхнулася мені, роблячи власні висновки:

- У будь-якому разі простій помічниці цілителя там робити нічого, але дякую, що підтримали мене, і не тицьнули в моє походження, - можливо, варто було бути трішки м'якше? А щодо походження я так і зовсім нічого не зрозуміла, але мабуть і Діанію не оминула проблема поділу жителів на касти. Треба буде пізніше поцікавитися в Кіріана.

- Добрий день, мілорде, - дівчина схилилася перед Веалірійським, який увійшов до палати, а я радісно йому посміхнулася.

- Добрий, - кивнув головою на привітання помічниці лікаря, і обернувся до мене. - Так і знав, що зустріну тебе тут, - на ловця і звір біжить, варто було мені подумати про шатена, як він опинився поруч.

- Щойно мені дозволили, я одразу сюди. Ви вирішили питання з імператором? Що каже Мар з приводу малюка? - Накинулася я з розпитуваннями на чоловіка, варто було помічниці екс-правителя залишити нас наодинці.

- Він чекає на результати аналізів, але попередній огляд показав, що з розвитком у Філіпа все гаразд, тільки ось його раннє перевтілення в людську іпостась видається дивним, але скоро ми про все дізнаємося, - я кивнула, приймаючи його відповідь, а пізніше все ж таки наважилася подякувати:

- Спасибі, що не кинув нас, я все ж таки вважаю, що нам не місце в палаці, а твій замок - це майже казка, про яку можна тільки мріяти, - поки говорила, не могла відірвати погляду від теплої посмішки чоловіка.

- Я радий, що все зробив правильно. Адже якщо зізнатися чесно, то я трохи сумнівався у своєму рішенні, але мені здалося, що ти будеш не проти... - долоня Кіріана лягла поверх моєї, і я здригнулася, відчуваючи те тепло й надійність, що ніс у собі цей дружній жест.

- Добре, що ви обидва тут, - як завжди в палаті дуже вчасно з'явився Марліан. - Отже, я переглянув результати аналізів і готовий зробити висновок про те, що... Кхм... Сподіваюся, я не завадив? - Чоловік опустив свій погляд на наші сплетені руки, і я поспішно висмикнула свою долоню із захоплення.

- Ні, продовжуйте, будь ласка, - подивилася на колишнього імператора з надією, і той усміхнувся мені:

- Розвиток у Філіпа не загальмований, все в порядку. Малюк повністю здоровий і міцний. Магічні канали вже розвиваються, а це означає, що вам скоро буде дуже весело, - на цьому моменті чоловік розсміявся, а я в нерозумінні витріщилася на Кіріана.

- "Потім поясню", - одними губами прошепотів він у відповідь, і я кивнула.

- Немає нічого страшного в тому, що дитина розвивається дуже швидко, це радше її особливість, але не більше. Тож можете не переживати. Залишилося тільки одне питання раннього обороту, але це, найімовірніше, реакція на ваш невеличкий конфлікт, - екс-правитель клацнув пальцями, натякаючи на магічний політ Веалірійського та його "зустріч" зі стіною. - Я б, звісно, ще поспостерігав за ним, але, беручи до уваги ваше бажання повернутися за місто... - Мар зробив паузу, і я кивнула на підтвердження його німого питання. - Отже, ви можете їхати, а я буду вас відвідувати десь раз на кілька тижнів, якщо ви не проти, - це запитання було адресовано Кіріану, і той одразу ж погодився:

- Ви завжди бажаний гість у нашому домі, - ех, а як прозвучало-то!

Здається, у мене проблеми. Якщо шатен так і продовжить поводитися, то в мене є всі шанси в нього закохатися. А воно мені треба? Мені ще дитину з ним виховувати, а щось підказує, що в нас буде дуже багато конфліктів із цього приводу.

- Ну от і чудово. Радий був із вами познайомитися, Ліно, - я спробувала зобразити щось на кшталт поклону, як це робила не так давно помічниця цілителя, але вийшло в мене так собі.

- І я дуже щаслива, що ми з вами зустрілися. Ми можемо йти? - Не те щоб я так поспішала втекти з палацу...

Хоча так, дуже хотілося опинитися від цього місця подалі. Передчуття, чи що?

Ось тільки втекти прямо так відразу нам на жаль не вдалося. Спершу на збори пішло набагато більше часу, ніж ми планували, а потім і самі обставини змінилися, змушуючи нас пробути в столиці набагато довше, ніж мені б того хотілося.

Усе ж тепер у нас був один істотний чинник, що впливав не тільки на швидкість пересування, а й на зручності, і звали його Філіпом. І якщо дорогою до палацу нашому з Кіріаном тандему, можна сказати, пощастило, то тепер нам вдалося скуштувати всі радощі батьківства. Причому дісталося не тільки мені, як новоспеченій матері особливої дитини, а й Веалірійському це теж зачепило, бо "татуся", а саме так малюк назвав шатена, вимовляючи своє перше слово, ми і на метр від себе не могли відпустити.