Макс: Дитина на двох

Помста

— Ви?! — від шоку баба Надя ледь встояла на ногах, випустивши з рук пакет із просфорами так, ніби там були не святині, а звичайні покупки з АТБ.

За сьогоднішній день я вже встиг побачити чимало витріщених від здивування облич, але цей погляд баби Наді займав перше місце з величезним відривом. Система її внутрішнього світу щойно тріснула по всіх швах і розсипалася на крихти.

— Ми, — злорадно відповів я, з надмірною повагою піднявши брови і на секунду навіть повністю забувши, що під моєю чорною рясою взагалі-то зараз лежить дитина.

А баба Надя зафіксувала цей факт. Я міг лише уявляти, який ядерний вибух зі спектром найнеймовірніших емоцій вирував зараз у її голові. Її власні сусіди, яких вона регулярно обзивала на сходах «алкашами», «дармоїдами» та посилала на три букви за будь-якого зручного приводу, зараз стояли перед нею на території священного монастиря, одіті в церковні ряси, з чорними скуфійками на маківках і на повному серйозі зображували священнослужителів. І на додачу до всього, в одного з них під рясою була маленька дитина! Питань у бідної жінки в цей момент було разів у десять більше, ніж відповідей у всьому Святому Письмі.

— Я... я просто не знала, що ви священнослужителі, отче... — почала вона заїкатися, змінюючи свій звичний тон на тремтячий шепіт, намагаючись підібрати впалий пакет.

Нам із Сашею, за ідеєю, треба було зараз мовчки дати газу до нашого «Жигуля» і послати цю скандальну стару куди подалі, поки вона не почала розпитувати про деталі нашого «санного» служіння. Але ж будемо відверті: хіба щодня випадає така унікальна, бездоганна можливість помститися за всі моменти свавілля на нашому поверсі?!

— Тобто, — вів я далі суворим, проникливим баритоном, нахилившись до неї трохи ближче, — якщо ми для вас звичайні сусіди, то нас можна сміливо обзивати, згадувати всіх наших родичів до сьомого коліна і проклинати кожного разу, коли ми ставимо машину під під'їздом?

Баба Надя знітилася.

— Та я... я ж не зі зла, ви ж знаєте, нерви просто... — пролепетала вона, дивлячись у бруківку.

— А після цього, — не давав я їй оговтатися, перебиваючи на півслові, — можна ось так спокійно прийти до церкви, відстояти службу, посповідатися перед іконами, «обнулити» всі свої гріхи за оптовою знижкою, так би мовити, і з чистою совістю йти далі виносити людям мозок?

— Ні... — ще тихіше, майже нечутно видала баба Надя, здаючись під напором моєї «духовної» риторики.

А я й не думав зупинятися, відчуваючи себе справжнім духовним пророком караючого правосуддя.

— Бог усе бачить, жінко! — гаркнув я так переконливо, що аж сам повірив у свій сан. — І повірте мені, жодна сповідь у світі нічого не списує автоматично, якщо гріх після неї постійно і зловмисно повторюється! Особливо коли він стосується невинних сусідів!

Вона стояла перед нами, затамувавши подих, і дивилася на мене з таким жахом, наче я був мінімум ангелом-месником із вогняним мечем, якого тільки-но послали покарати її за всі скандали в нашому під'їзді.

Саша поруч зі мною ледь стримував сміх, прикриваючи рот широким рукавом і тремтячи від напруги.

— Грішна я, отче... — видихнула баба Надя, і від усвідомлення власного нікчемства перед «ликом святості» її ноги раптом підломилися. Вона зігнула голову і прямо посеред монастирського подвір'я гепнулася на коліна перед моєю рясою.

— Ох ти ж срань... — вилаявся крізь зуби я, зрозумівши, що такий яскравий акробатичний етюд зараз приверне увагу всіх черниць і прочан у радіусі ста метрів. — Сань... Тобто отець Саня... Ой, отець Олександр, бігом підніміть рабу Божу!

Саша зорієнтувався блискавично, ввімкнувши режим екстреної допомоги утопаючим у гріхах. Він кинувся до неї, учепившись попід руки і намагаючись відірвати від бруківки.

— Вставайте! Не треба отак от на землі, тут сиро, простудите суглоби! — засуєтився він, тягнучи її вгору.

На нашу велику біду, баба Надя виявилася класичною релігійною фанаткою крайньої міри важкості. Обкладати матом сусідів на сходах чи згадувати чорта в ліфті, це для неї була звична життєва рутина, робочі будні. Але усвідомити, що вона тільки що протягом кількох років щоденно посилала на три букви самих «священнослужителів», які тепер дивляться на неї з докором небесних суддів, це стало для її намоленої психіки абсолютним нокаутом. Її світ тріснув і розвалився на шматки.

— Я... я тепер потраплю в пекло? — пролепетала вона ледь чутно, дивлячись на мене такими переляканими, очима, ніби перед нею стояв сам чорт із рогатою сковорідкою.

Саша вже відкрив був рота, щоб її по-людськи заспокоїти:

— Та ні, звісно ж ні, ви що, жіночко, Бог же милостивий...

— О, таааааак! — перебив я його, піднявши вказівний палець до неба. — Сто відсотків! Жодних сумнівів! Котел уже розігрівають до максимальних обертів персонально для вас, із чорною міткою за нецензурну лайку в громадських місцях!

Баба Надя аж задихнулася від такого вердикту, зблідла і вхопилася однією рукою за лівий бік у районі серця.

— Тримай її! — скомандував я Саші.

Саша тримав стареньку за плечі і дивився на мене із засудженням. Йому явно переставало подобатися, як я жорстоко і безжально добиваю стару на очах у всього православного світу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше