Майбутнє всупереч Катастрофі

Розділ 8.5

Як тільки напівсфера опустила їх на землю, Пуффі кудись зник.

Та дивуватися не дозволяв час. У ту мить активувалося коло. Десь далеко затріщала земля. Ніхто навіть не кричав – люди дивилися на гіганта в мовчазному жаху. Кілька разів він ненадовго зупинявся, ніби щось заважало шляху, а потім йшов далі.

Десь там раптом щось спалахнуло. Не полум’я. Біло-блакитне сяйво продовжувало збільшуватися, поки не зависочіло над деревами.

– Це…? – Лорен навіть рота забув прикрити.

Аїра сковтнула, усвідомлюючи одну річ. Той маленький чоловічок, що ховався в її волоссі, та цей гігантський вовк були одним Пуффі.

Образ не складався, як би вона того не хотіла. Це відкриття шокувало занадто сильно.

Тоді ж у небі одна за одною спалахнули й згасли іскорки.

– Прикольно, – з невірою усміхнувся Дев. – Ну хоча… просто вовчик. Трохи п’ятиметровий. Буває.

Над деревами спалахнула заграва. Жовтогарячий, блакитний і фіалковий.

Пуффі вдихнув. Із велетенської пащі вирвався руйнівний смерч, закрутивши полум’я в смертельному танці.

Жар доходив навіть сюди. Пориви вітру ледь не збивали з ніг.

– П’ятиметровий вовчик, що плюється ураганами. Що такого? Кожен день таке бачу, – командир намагався розрядити шок, але було вже пізно.

– Уявляєш, що буде, якщо бідолаха захворіє? – бідкалася Міранда. – Ти маєш сказати Каелю, щоб слідкував за малечею.

– Та скажу. Тікати від такого – звучить навіть неприємно.

– І ще скажи, щоб пояснив, звідки це жовтогаряче полум’я, – Лорен склав руки на грудях і насупився, як ніколи до цього. – Нічого не нагадує?

– Командире… – наляканий голос Ванесси змусив озирнутися всіх.

Дрижаки пробіглися від одного до іншого. Перші два ряди людей розплилися в моторошних усмішках.

Вони наближалися, тягнулися руками до них. Ні, не так. Не до них – до Аїри.

– Гадство, – Дев знімав мотузку з поясу.

Близнючки взяли по одному з кінців і оббігли навколо. Потягнули. Всі одержимі опинилися зв'язаними.

– Всі, розійдіться на метр одне від одного й уважно спостерігайте. Найдрібніша дивність – повідомляєте, – скомандувала Міранда.

Люди перелякано закивали й розійшлися.

Одержимі намагалися вирватися. Мотузка тріщала, стираючи шкіру на руках близнючок до крові. Лорен та Ванесса допомагали, як могли.

– Їх можна якось врятувати? – запитала Аїра тремтячим голосом.

– Можна спробувати, – Міранда кивнула, перезираючись із Девом.

Надія була, поки Мішель раптом не обм’якла. Лорен притримав її перелякано. За тою звалилася й сестра. Ванесса не встигла зреагувати.

– Назад, – скомандував Дев, виставляючи руку перед Мірандою та Аїрою.

Лорен і Ванесса теж відступили. Близнючки дихали важко, на шкірі з’являлися перші пухирі.

За кілька хвилин впало ще кілька містян.

Залишилося п’ять Очисників, і ніхто не знав, коли і в кого проявляться симптоми.

Одержимі вибралися й тепер наближалися швидше. Їхні суглоби неприродно вигиналися, чувся якийсь моторошний хрускіт.

– Бачу, у вас тут веселощі продовжуються, – долинув знайомий голос звідкись згори.

Аїра підняла погляд, ледь не скрикнувши від виду закривавленого тіла демона.

Пуффі опустив його на землю поруч. Каель ще стояв рівно.

– Нам потрібен сьомий, – Міранда оглянула натовп.

– Можете мене ненавидіти, але я не братиму участі в спробі очистити їх. Це марно, – похитав головою. – Занадто сильно пахне гноєм.

Фамільяр понуро кивнув. Маленька ручка піднялася. Невидиме лезо різануло шкіру однієї з жінок. Спершу потекла кров, потім – з’явився біло-сірий наріст. Просто зсередини. В інших було те саме.

Міранда нерівно видихнула.

– Командире, даєш дозвіл?

Дев вагався мить. Потім кивнув і опустив голову.

Аїра невідривно дивилася на живих маріонеток, поки перед очима не з’явився Пуффі. Чоловічок закрив оченята долонями.

Вона поглянула на нього інакше. Фамільяр зрозумів – по ньому було видно. Ручки опустилися. Пуффі поглянув на неї, як востаннє, і повернувся до господаря.

Каель почав. Повітря наповнилося нудотним запахом горілої плоті. Вони навіть не кричали – лише усміхалися. Все закінчилося за три секунди, та здавалося, що минуло три роки.

Демон похитнувся. Пуффі притримав його й допоміг опуститися на землю.

– Мірандо, в сумці ліки на п’ятнадцять людей. І рецепт. Ти травниця, тож розберешся.

Фамільяр приніс торбинку. Жінка знайшла ампули із зеленуватою рідиною.

– Їх чотирнадцять, Каелю.

– Має бути п’ятнадцять, – похитав головою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше