Каель біг крізь лісові хащі, подумки відраховуючи час до початку кінця. Бо це справді буде кінець, якщо він схибить ще на цьому етапі. Земля під ногами двічі завібрувала. Добре. Всіх тварин і комах вони відправили геть. Люди були не в захваті від картини таких кубелець із усього на світі, зате паразит не зможе поширитися. Це була б нескінченна фабрика, не зроби він так.
Пуффі вже відносив містян геть. Але й коло майже сформувалося. За лічені хвилини простір освітило червоне сяйво. Каель не позаздрив би зараз тому демону, коло якого використовувала Катастрофа. Неймовірні затрати магії.
– Поппі.
Вогняний фамільяр з’явився в ту ж мить.
– Ну що, хлопче, в нас тут скоро проблемка з’явиться… Словом, доведеться погратися з вогнем.
Поппі з ентузіазмом кивнув.
– Тільки цього разу ми спалюємо все одразу, – попередив хлопець.
Фамільяр продемонстрував свої вогняні м’язи.
Каель усміхнувся куточком губ.
Голем вже піднімався. Вісімдесят п’ять метрів – не менше. Земляне тіло виглядало надзвичайно твердим. Броньований. І він рухався. Туди, де жили люди, якими можна поживитися. Кроки були повільними, але кожен відлунював землею, як найсильніший землетрус.
Створені земляні ґрати довкола нього стримали лише на хвилину. Спроба приклеїти до землі дала ще п’ять. Отже, марно. Та вони все ще були в десятикілометровій зоні.
Враз біля обличчя вигулькнуло біло-блакитне тільце.
– Пуффі.
Фамільяр прилип до його обличчя, лоскочучи повітряними сльозинками.
– Я теж радий тебе бачити, малий, – усміхнувся. – Допоможеш нам?
Пуффі кивнув. І перевтілення почалося. Фамільяр виріс до п’яти метрів, обернувшись грізним вовком. Неймовірна краса, хай би хто там що не казав.
Голем піднявся в повітря. Важкі кінцівки намагалися пробитися крізь невидиму стіну. Марно.
– Молодчинка, Пуффі.
Катастрофа зробила свій наступний хід – не хотіла дозволяти зруйнувати план, на реалізацію якого пішло стільки часу й ресурсів. Чорна буря видала себе гудінням ще здалеку.
Пуффі здригнувся, але не послабив захисту. Поппі вилетів назустріч, витягнувши ручку вперед і похитавши спеціально створеним вказівним пальчиком. Вся комашня перетворилася на вогняні іскорки й миттєво згоріла в попіл.
– Гарна робота, хлопче. А тепер ходи сюди.
Поппі попрямував до нього. Почувся глухий скрегіт каміння об каміння. По всьому тілу голема відкрилися щілини. Багатоніжки вирвалися назовні.
Величезні тіла билися об невидиму стіну, гострі лапки намагалися розколоти. Вони спліталися й пробували знову й знову.
Пуффі напружився. Новий удар досяг мети. Пішла широка тріщина. Другий зробив її достатньо великою, щоб пробилася багатоніжка. І так у трьох місцях.
Повітряний фамільяр вже створив нову стіну, але нашвидкуруч, не таку надійну. Її пробили наступною.
Багатоніжка кинулася до Каеля. Він готувався відступати, коли ту охопило полум’я Поппі. Він був майже поруч. Панцир тріснув, і…
Демон знав – треба було терміново бігти. Гній наближався швидко, але тіло не рухалося. Він просто дивився на цю хвилю над головою.
Пуффі займався стримуванням голема, Поппі ще не усвідомив, що сталося. А хлопець не міг навіть вивільнити полум'я від заціпеніння.
Ще секунда – і кінець. Він налажав.
Та бридкого дотику не було. Каель дивився на живу чорноту перед очима.
– Блейкі, – видихнув.
Чоловічок вилетів звідкись збоку й зупинився перед самим обличчям. Всю хвилю поглинув міжпросторовий портал.
– Куди ти його відправив?
Блейкі вказав на портал всередині повітряної сфери. Всі багатоніжки з місць прориву поверталися туди ж. Фамільяр створив свою кулю на внутрішній поверхні невидимої.
– Дякую, малече.
Кілька чорних сльозинок впало з очей. Блейкі швидко їх прибрав і вмостився на маківці Каеля. Все-таки вони з Пуффі були схожими.
Поппі вигулькнув зовсім поруч і облітав його довкола вже в тисячний раз за секунду.
– Я в нормі, – запевнив. – Нумо не гаяти часу.
Чоловічок відсалютував з усією серйозністю. Його жовтогарячий жар змішався з блакитно-фіалковим демоновим.
Пуффі повільно вдихнув, набравши повні легені повітря. Випустив вже руйнівний смерч. Потоки підхопили полум’я й понесли до голема, посиливши в кілька десятків разів.
Порода не витримувала – плавилася на очах. Невидима стіна згорала теж, але Пуффі створив не одну. Каель нарахував десь два десятки, а проміжок між останніми двома утворював вакуум. Особлива здібність малого. Вони нарощували температуру, поки кожна найдрібніша частинка не перетворилася на рідину. І тільки після цього спалили вщент.
Пуффі зменшився. Вони з Поппі плеснули в долоні. Повітряний чоловічок спалахнув і забігав довкола. Вогняний – перелякався й забігав за ним, намагаючись загасити вогонь.
#1531 в Фентезі
#189 в Темне фентезі
#4581 в Любовні романи
#1148 в Любовне фентезі
Відредаговано: 17.11.2026