10 глава "Прогулянка на двох"

Ранок.

Це відео не давало заснути мені декілька годин. І десь приблизно о п’ятій, я заснула. Як добре, що Роман вирішив влаштувати сніданок після десятої ранку.
Заснула, що й не почула як мій телефон вібрував. Розплющила очі та подивилась на годинник — 10:26.
— Упс… — сказала тихо.
Два повідомлення від Романа:
“Доброго ранку. Як спалось?”9:56
“Ліз, ти вже прокинулася? 10:17 — я почала швидко друкувати повідомлення:
“Тільки що прокинулась. Довго не могла заснути. Навіть не почула вібрацію телефону. Пробач. Ти вже без мене поснідав?”10:28
“Ну, нарешті відповіла. Чекаю тебе, щоб поснідати”10:29
“Через хвилин 15 подзвоню.”10:29
“Чекаю”10:30.
Швиденько встала та почала одягатись, одягла свій звичайний одяг, вмилась та расчесалась. Моє чорне волосся стала просто рівним. Зробила тост з сиром та каву та подзвонила Роману.
— Пробач, будь ласка, проспала — швидко сказала я.
— Нічого, буває. Що снідаєш?
— Тост з сиром та каву. А ти?
— У мене багато часу було, щоб приготувати сніданок. Тож зварив гречку та смажені яйця.
— О, клас… — я зробила ковток кави та зрозуміла, що вона гірчить — забула взяти цукор — сказала, а після згадала де він та в що я одягнена. Ай, все одно.
— То візьми.
— Угу — я встала зі стільця та повернулась до шафи. І мої сідниці побачив Роман, не всі, але половину, то точно.
— Ліз… — сказав він.
— Ти там не подавився? — я скривилась — знаю як ти мене бачиш.
— Заради такого, можна було й почекати тебе — він почав сміятися.
— Ой, як смішно — я взяла цукор та сіла на стілець — все вистава закінчилась. А ти там, що вже плачеш від сміху?
— Майже. Слухай, це може й божевільна ідея…
— Від тебе інших не чекаю. Що за ідея?
— Прогулянка Києвом та Одесою одночасно.
— Тобто?
— Ну, ми виходимо з квартири одночасно та йдемо гуляти. І розмовляємо по відео дзвінку.
— Мені подобається — не задумуючись сказала я.
— Тоді о 19:00 вийдемо та підемо гуляти… де завгодно — додав він.
— Куди підеш?
— На набережну, подобається там гуляти. А ти?
— Просто по бульвару погуляю.
Ми закінчили снідати, одночасно закінчили дзвінок. Обличчя Роми було цікаве коли він побачив мене у занадто коротеньких шортиках. А його пропозиція погуляти містами онлайн — це божевілля, але мені його ідеї подобаються. Вже цікаво, що він вигадає ще. Я так розумію, що фантазія у нього є. І складається таке відчуття, що онлайн знайомство та стосунки на відстані йому знайомі.
Весь день я що й робила — нічого. А це означає, що трохи помалювала, трохи музики послухала. І у мене дійсно є бажання скласти спільний плей-лист. І схоже що я знаю декілька пісень, які підходять для нас і вони про нас.

18:47. Я одягла джинси та білу футболку. Зробила не виразний макіяж та зачіску — хвостик. Взула білі кросівки та сумка синього кольору. Зробила фото у повний зріст у дзеркалі та написала Роману:
“Вже готова виходити”18:49 і фотографія. І отримала схоже повідомлення:
“Я теж. Ти дуже гарно виглядаєш”18:49 і теж фотографія. Роман у джинсових шортах, синій футболці та сірих кросівках.
Рівно о сьомій мені подзвонив Роман. Він вже йшов набережною. Я також вже перейшла дві дороги та пішла гуляти по бульвару.
— Привіт — сказав Рома та усміхнувся — як день минув?
— Привіт. Нічого особливого. Малювала, музику слухала. А ти що робив?
— До мене друг приходив.
— Той який не повірив, що я справжня?
— Він самий. Його звати Тімур. Так от приходив зі своєю дівчиною. Посиділи трохи, випили винця та й пішли. Вони додому, а я — гуляти.
— Зрозуміло — усміхнулась, а після згадала про пісні — у мене є ідея. Як щодо того, щоб скласти спільний плейлист?
— Заразив я тебе божевільними ідеями.
— Ага. Ось йду хвора… твоїми ідеями — ми почали сміятись — то як?
— Із задоволенням.
— Тоді почну я. Думаю пісня “Зв’язок” MamaRika саме про нас. Зв’язок лише онлайн.
— Тоді від мене “Уночі”. Всі наші розмови тільки уночі і є.
— Згодна. Але ж ніч — це магія.
— Пам’ятаю цю фразу — усміхнувся Роман.
Ми ще довго розмовляли на тему пісень. І наш плейлист вийшов поки ще з шістьох пісень. Коли Рома сказав, що нам підходить ще пісня “Обійми”. Я ледве не розплакалась.
— Я дуже хочу тебе обійняти.
І в цей момент я зрозуміла, що все ж той коментар у чаті з фільмами написаний недаремно. Бо цей час магії, хлопець з рудим волоссям та трохи блідою шкірою мене просто закохали.
— Я теж хочу тебе обійняти, — сказала я майже пошепки, дивлячись на екран.
— Було б круто просто отак стати поряд, без зв’язку, без екрана. Пройтися мовчки, — відповів він так серйозно, що я на мить замовкла.
— Так… Але поки маємо те, що маємо. І це… теж щось особливе, — усміхнулась я. Роздивилась по сторонах. Людей стало менше та й сонце вже сідає — я напевно вже додому піду, бо щось лячно тут вже гуляти.
— Звісно. Тільки не клади слухавку. Я хочу бути впевненим, що з тобою все добре.
— Ти так хвилюєшся — усміхнулась.
Прийшла додому “разом” з Романом. Він весь час був у мене на відео дзвінку. Коли ми йшли кожен до себе додому ще обговорювали пісні та фільми з яких все почалось. І я йому запропонувала, зняти спільне відео про якийсь фільм. Він сказав, що коли ми зустрінемось це обов’язково буде.
Після прогулянки ми зробили собі чай та просто ще розмовляли, сміялись та просто мовчали. Ну звісно, що слухали вже наш спільний плейлист з шістьох пісень. Але я не сумніваюсь, що він буде поповнюватись.
Розмовляли ми до третьої ночі. Домовились відмовитись від спільного сніданку, бо хочемо виспатись. Але Роман мені напише зранку — це 100 відсотків. Я лягла у ліжко, поклала під подушку телефон та тільки заплющила очі, почула як прилетіло повідомлення від Романа. Взяла телефон та прочитала:
“А ця пісня асоціюється у мене з тобою. Просто натисни “play”. Добраніч, Лізо”3:14 і пісня просто підписана “трек-1”. Я натиснула на “відтворити” та почула знайому до болю пісню “Така як ти” Океан Ельзи. І яке там добраніч. Ця пісня була у мене на повторі три чи чотири рази. І тільки потім я вимкнула пісню, залишила у спокої телефон та заснула. Очікуючи на завтрашнє: “Добрий ранок, Лізо”.