Глава 40. Кая.

Кая хіба не підстрибнула, коли Іриней видав короткий, проте шалено радісний сміх:

– Еріко, то ти – при надії?!

Жінка зиркнула по боках і нервово зітхнула:

– Так.

Іриней ще дужче зрадів, за мить опинився поряд і лагідно взяв її за плечі:

– Це ж просто неймовірно! А як Алар? Він вже знає?

І тут її, наче підмінили, Кая побачила, як обличчя судмедекспертки за лічені секунди пронизала хвиля несамовитого гніву:

– Навіть не згадуй в моїй присутності цього негідника!

– Ем… а чого? Він щось накоїв?

– Ти ще й запитуєш?! Так! Так, Іринею! Подивися сюди! – Еріка поклала обидві руки на живіт. – Мій стан – цілком його рішення! Його! Цей паскудник навіть не порадився зі мною! Нахабно мене обдурив! Вміло відвів мою увагу, а сам у відповідальну мить…

– … я зрозумів! Зрозумів, – Іриней встигнув перехопити розмову, поки вона не сказала зайвого на гарячу руку. – Однак це найпрекрасніша подія відтоді, як я знаходжуся тут. Мої найщиріші вітання! Примирити вас, залишивши на ніч у тому будиночку в примарному місті, все ж було чудовою ідеєю.

Еріка примружилась і легенько штурхнула Іринея в людську половину грудей, а тоді щиро усміхнулася й подякувала. Схоже, вони дійсно добре знали один одного, Кая неочікувано відчула тінь заздрості тій довірі, що панувала між ними, навіть попри минулу брехню Іринея.

– Але це зовсім не на часі. Моя нова посада і чергова підказка, яку Алар майже знайшов, та й зарано про дітей нам поки думати було. Ключове – було.

Іриней у відповідь зареготав, а тоді, дивлячись на її живіт, несподівано став серйозним і промовив:

– Я теж хотів би мати дітей і родину. Таку ж люблячу та дружню, в якій зростав і я. А в тобі говорить страх, Еріко, і це нормально. Але поміркуй, ти володієш справжнім дивом, яким наділена жіноча половина всіх істот у світі. Ви – даруєте нове життя. Ось вона – та сама найпотужніша магія. Вона – у вас. І знаєш, скільки б претензій до Алара я не мав, впевнений, він буде чудовим батьком. Посада не втече та й підказка нікуди не подінеться. Ми всі поряд. Тобі нема чого перейматись, ви – молодці.

Кая ледь повітрям не вдавилася від слів Іринея. А вираз його обличчя? В неї щелепа майже до землі впала, коли вона побачила його таким окриленим та милим, він зараз і сам дитину нагадував.

Та попри своє приголомшення слідча майже одразу смикнулась від неприємного поштовху всередині, їй здалося, що вона зайва тут. Виявляється, Кая зовсім не розпізнала Іринея, зовсім… Міжвимірна химера з половиною людського тіла, яка хоче дітей, такого і не вигадаєш, як забажаєш. І якими будуть ці діти? Теж лише з половиною тіла?

Однак Еріка взагалі не здивувалася, мов очікуючи подібного від Іринея, ніби це абсолютно звичайні бажання. Хоча бажання може й звичайні, однак Іриней – не звичайний, навіть і близько! 

Кая відверто не розуміла, як Еріка могла з такою довірою ставитися до магічних істот. Як вона змогла це прийняти? А її майбутня дитина? До якого світу належатиме вона?

Слідча мимовільно зиркнула на Іринея... Чи зможе вона колись його так добре пізнати? Чи зблизиться з ним? Чи спілкуватимуться вони нормально, коли все закінчиться?

– Так, твоя колега сказала про послугу, тож слухаю уважно, – Еріка несподівано розвернулася до неї, збагнувши, що вони з Іринеєм геть забули про свою третю співрозмовницю.

Кая розгубилася, купа думок в голові стрімко завертілись буревієм. Все б то нічого, проте Еріка – вагітна, слідча почала перейматися, чи не зашкодить якось судмедекспертці правда про Андрія.

Добре, що Іриней прийшов на допомогу, загалом, як і завжди. Він стисло, але змістовно пояснив Еріці, що, власне, трапилось та яка саме їм потрібна від неї допомога.

У Еріки тільки брови то здіймалися, то навпаки опускались на самі очі, вона декілька раз хотіла щось промовити, глибоко вдихаючи, але терпляче слухала далі.

– Ого… – судмедекспертка покрутила по черзі плечима, задумливо переводячи погляди між Каєю та Іринеєм, коли він закінчив свою розповідь. – Не думала, що все настільки серйозно. Але чого? Чого ви весь цей час мовчали? Чому раніше не звернулися? Ми б всі разом щось вигадали!

– Ні! – Кая та Іриней відрізали в один голос.

– Не варто вам з Аларом в це втручатися, особливо тепер, – Іриней зиркнув на її живіт, натякаючи на тендітний стан.

Очі в Еріки знову спалахнули, дарма він це сказав. Судмедекспертка хотіла заперечити, але не встигла, бо з повітря зненацька виринула радісна Аріадна:

– Нарешті мені повернули сили! – вона закричала на всю вулицю, збираючи на собі зацікавлені погляди перехожих. Добре, що хоч одягнена була звичайно, а кинджали, на щастя, приховувала магія. – Еріка? Ти вже повернулася?

– Так, а ти хіба не до мене?

– Ні, я взагалі-то Каю шукала, мій магічний радар привів мене сюди. До речі, а що ви обидва тут забули? – Аріадна по черзі поглянула на Іринея та слідчу.

– З Андрієм питання вирішуємо. Доведеться його сюди перевезти, бо запах та… інші наслідки перетворення тільки збільшуватимуться.