Глава 42 (1) від 07.11

У дівчини пересохло у роті. Марія чудово розуміла, що якби перед нею був інший чоловік, то так не реагувала б. Та нікого іншого вона б до себе і не підпустила так близько, тільки його. Здавалося б, ну що такого: лікар усього лише хоче одягнути пацієнтці панчохи, це лише частина реабілітації. Але ні, вони обоє розуміли: їхні стосунки вже давно вийшли за межі звичайного лікування.

Уся ця кімнатка, освітлена свічками-сердечками, що пахла солодким зефіром і шоколадом, несла в собі атмосферу романтики і мало була схожа на звичайну лікарняну палату. А ще поряд був він, цей чоловік у білому халаті, що втілював у собі все те чудове, що має символізувати лікар. І навіть більше, набагато більше.

«Лікар моєї мрії», — подумала Маша, дивлячись на те, як Дорошенко опустився перед нею на коліно, щоб спочатку зняти бандаж, а потім допомогти натягнути панчоху на хвору ногу.

Марійка вже майже звикла бачити його в такому положенні і милувалася схиленим обличчям і трохи скуйовдженим волоссям, в яке чомусь хотілося запустити пальці і відчути, м'яке воно чи все-таки жорстке. Поборовши це раптове бажання, вона стиснула пальцями покривало, інакше точно б не стрималася. Раптом згадалося, як він обіймав її в басейні, і Маша безперешкодно могла на нього спиратися. 

Ніздрі дівчини звично лоскотало легке відлуння його парфуму. Ненав'язливе і шалено привабливе, яке захотілося відчути сильніше. Тим часом делікатні пальці чоловіка обережно і вміло, але чомусь надто повільно натягували тонку тканину на литку дівчини, паралельно ковзаючи по шкірі і викликаючи натовп мурашок. За литкою йшло коліно, і Міхаель ще більше сповільнився, а Марія затамувала подих, і сама до кінця не розуміючи своїх відчуттів. А коли ласкаві руки лікаря сягнули середини стегна, вона інстинктивно здригнулася, і він зупинився.

— Кхм, далі краще сама, — Дорошенко підвівся і відійшов на кілька кроків.

Марійка тремтячими руками сяк-так одягла панчоху до кінця, намагаючись, аби сукня не надто задерлася, після чого знову закріпила на щиколотці бандаж. За хворою ногою була здорова, але вдягати другу панчоху виявилося не набагато простіше, ніж першу, принаймні в емоційному плані. Хоча Ведмідь сам до неї і не торкався, але продовжував спостерігати, як вона одягається. Погляд, яким він дивився на Машу, міг розплавити навіть метал, що вже казати про тендітне дівоче серце.

Сухість у роті досягла максимального рівня, і Марія, зафіксувавши нарешті панчоху на стегні, опустила сукню якомога нижче, після чого схопилася за чашку і зробила великий ковток, аби промочити горло.

— Ще раз дякую за подарунок. М-може, зефіра поїмо? — вона дивилася куди завгодно, тільки не на Дорошенка, не могла змусити себе підняти на нього очі, бо відчувала: не витримає, згорить у полум'ї його палаючого погляду. Шматок зефіру мало не застряг у горлі.

— Ой, що тут у тебе? — над нею схилився найкращий чоловік у світі, змушуючи таки підняти на нього очі. Він трохи підняв її підборіддя і великим пальцем м'яко обтер куток рота, але не прибрав руку, затримався на нижній губі.

Марійка майже не помітила, як лікар сів на стілець біля ліжка, просто відчула, що Ведмідь тепер зовсім поряд. Решта відійшло на другий план, були тільки він і вона. Його обличчя, її обличчя, їхні очі та погляди, що потонули один в одному… Його усмішка, яка наближалася, поки чоловічі губи не накрили трепетні дівочі в першому поцілунку.

— М-м-м, солодко… — пробурмотів Міхаель… і знову поцілував.

-----

Любі мої. Щиро дякую всім, хто читає та чекає на мої історії. Ваша підтримка неймовірно мене надихає. У цей неспокійний час, коли не знаєш, що з тобою буде завтра і чи лишишся ти живий, а за вікном рвуться КАБи та літають шахеди, дуже складно щось прогнозувати і загадувати заздалегідь. Зовнішні обставини змінюються непередбачувано, незаплановані переїзди наздоганяють у найнесподіваніші моменти, не кажучи вже про внутрішні обставини (здоров'я самого автора та його близьких).

Але все, що не вбиває, робить нас сильнішим! Тому «борімося і поборемо»!

На жаль, за правилами порталу, аби продовжувати повноцінно викладати старі історії, мені потрібно успішно розпочати нову, чим я найближчим часом і займуся. Тому буду безмірно рада вашій підтримці нового роману, який вже стартував на порталі, адже від вашої активності в новинці безпосередньо залежить продовження старих історій, що припали вам до душі)))

Історія Марійки і Міхаеля пишеться та сповнюється новими подіями. А ще дуже чекає на те, коли зможе постати перед вами)))