Глава 38 (2) від 24.05

«Не думай, що будеш тягарем. Ти — не будеш», — це пролунало піснею. Маша миттєво перейнялася до нього ще теплішими почуттями.

— Вибачте, через мене ви тепер увесь мокрий, — розхвилювалася дівчина, хоча насправді була більш ніж задоволена. Зараз, із вологим волоссям, Ведмідь виглядав так… мило, привабливо, зворушливо (напевно, вона могла би продовжувати цей список нескінченно)… І був ніби в рівному положенні з нею, а не стояв на бортику, наче наглядач.

— Хоч не дарма в плавки переодягався, — відмахнувся він і, продовжуючи її підтримувати, підплив до бортика.

Маша все ще відчувала скутість і незручність (все ж таки психологічні травми так швидко не минають), тому не могла повністю розслабитися, але колись зможе отримувати задоволення від спільного з Міхаелем перебування в басейні, обов'язково зможе! Дельфін знову тицьнувся в її бік, остаточно розряджаючи обстановку, і вона, всміхнувшись, погладила нового друга.

Дорошенко виліз на платформу першим і, нахилившись, простягнув підопічній руку. Машка подала йому свою без найменших сумнівів, і він допоміг їй вибратися з води. Подякувавши Світлані, яка поспішила ступити до них, Марія помітила її оцінюючий погляд у бік Ведмедя. Ще б пак. Зараз, із цівками води, що стікають по ґрунтово прокачаному торсу, він виглядає ще більш привабливим, ніж коли був сухим. У грудях дівчини неприємно закололо. Чомусь захотілося, щоб її особистий лікар й опікун якнайшвидше вдягнувся або хоча б накинув на себе рушник та не привертав до себе жіночих поглядів.

— Ну як ти? — стурбовано спитав її чоловік. — Іти зможеш?

— Не впевнена, що сама дістануся роздягальні, — вона, тримаючись за нього, стояла на здоровій нозі і не наважувалася спертися на другу. — Нога почала боліти сильніше.

В даному випадку Марія анітрохи не кокетувала, бо щиколотка і справді боліла, хоча, в принципі, сяк-так дошкандибати до роздягальні їй би, мабуть, вдалося. Але якщо вже поруч є той, на кого можна спертися…

— Ще б пак не боліла, — похитав головою лікар… і швидким рухом підхопив дівчину на руки. — Доведеться мені знову побути твоєю конячкою. А ти тримай наші речі.

Маші здавалося, що її серце вистрибне назовні, а щоки, напевно, за кольором зрівнялися з червоним купальником брюнетки, яка саме йшла до басейну. Одна річ кататися на руках у Дорошенка, коли він одягнений, але тепер, коли її оголена шкіра торкається його шкіри, коли вона без найменших перешкод відчуває литі м'язи грудей і підтягнутий живіт цього більш ніж привабливого чоловіка… Їй одночасно хотілося, щоб подорож якнайшвидше закінчилася і щоб не закінчувалася. Якби не всі ці люди навколо, погляди яких бентежили і змушували нервувати ще більше, якби вони були десь у затишному місці лише вдвох…

Він доніс її до самих дверей у роздягальню. Всередину, ясна річ, не зайшов і обережно поставив на ноги.

— Дякую, далі я сама дошкутильгаю, — вона віддала йому його телефон і нервово стиснула в руці свій.

— Набери мене, коли переодягнешся, — попросив Міхаель Олегович, — віднесу тебе в машину.

Чи їй заперечувати, коли він пропонує такі привабливі перспективи?! Тому вона з гріхом навпіл почапала в роздягальню, обмилася в душі, одяглась і висушила волосся, сподіваючись, що возилася не надто довго. Неприємно змушувати людину чекати, та й спільний вечір вже завершується, у них двох і без того залишилося не дуже багато часу. Коли Марія набрала його номер, виявилося, що Дорошенко вже чекає під дверима. Звичайно ж він упорався швидше, адже йому не потрібно було ідеально висушити довге волосся.

Як і обіцяв, Міхаель відніс її до машини на руках, а вона, обхопивши його шию, уявляла, що сьогодні не тринадцяте лютого, а чотирнадцяте, і що...

— Я, звичайно, підозрював, що дельфіни можуть мене забризкати, але повноцінного купання не планував, — вмостившись на місці водія, він знову скуйовдив волосся, яке тепер було сухим, але знаходилося в деякому безладі після сушарки.

— Шкода, я б із вами поплавала, — промовила Марійка, перш ніж встигла подумати й усвідомити, що саме каже, здивувавшись власним словам. Бо до сьогодні сама лише думка підпустити до себе чоловіка, тим паче у воді, коли обоє майже роздягнуті, здавалася абсурдною. — Ем-м... Я мала на увазі, що пройшла би курс аквапроцедур під вашим керівництвом. Ви ж самі казали, що басейн чудове місце для реабілітації... Ще раз дякую за сьогодні.

— Тішуся, що тобі сподобалося, — Ведмідь скоса глянув на неї.

— Дуже сподобалося! — на губах дівчини розквітла усмішка. Так, зараз, у цю мить, вона була щаслива.

— Мені теж. Це був один із найприємніших моїх вихідних за останній час.

Від його пильного погляду Машку кинуло в жар. Так от для чого він узяв вихідний. Аби провести цей день із нею! А завтра, виходить, знову буде на зміні у лікарні, після чого має нічне чергування. Іншими словами, весь День закоханих і ніч після нього вони зможуть бути разом... Якщо, звичайно, не брати до уваги того факту, що в нього, крім її скромної персони, повно інших пацієнтів.

Їхали вони недовго, він раптом пригальмував біля аптеки.

— Я швиденько, — він узявся за дверну ручку.

— Я на вас чекатиму… завжди, — додала вона тихіше, знаючи, що він її вже не почув. Чи таки почув?

«Я на вас чекатиму… завжди».