Глава 38 (1) від 24.04

Ведмідь упіймав її у воді і, обійнявши, допоміг виринути, утриматися на поверхні й не захлинутися. І їй би бути вдячною, але психологічні травми, особливо з дитинства, так просто не минають. Тому спочатку у Маші спрацював тригер із минулого, охопила миттєва паніка, і дівчина інстинктивно відсахнулася, уткнулася руками в груди рятівника і спробувала відштовхнути.

Їй тоді було десять. У той час вона ще не боялася бородатих і волохатих чоловіків, а тому без страху ходила на річку поблизу будинку і сиділа на березі або мочила ноги, заздрісно дивлячись на тих, хто хлюпався у воді. Плавати Машка не вміла, тому їй тільки й залишалося що спостерігати, як інші розважаються, або блукати з вудкою та відерцем, сподіваючись на добрий улов.

Він, цей чоловік із окладистою бородою, рибалив неподалік, вона зустрічала його вже кілька днів поспіль. І ось незнайомець із нею заговорив, спитав, як улов. То був один із нерибних днів, коли Марійка сиділа з порожнім відерцем і досадувала на надто сонячну погоду. Слово за слово, вони почали розмовляти. Виявилося, що чоловік знає її батьків (він багато про них розповідав), та й сам живе недалечко, а вона була просто десятирічною дурепою, яка повірила, що друг мами та тата — хороша людина.

Маша ще не знала, хто такий гінеколог, але згадка, що новий знайомий працює лікарем, викликала довіру. Лікар — шановна людина, має допомагати людям. Угу, якби ж то… На жаль, жодна професія не застрахована від збоченців. Можливо навіть, у медичній сфері їх більше, ніж у якійсь іншій, адже люди почуваються господарями чужого тіла і найчастіше справді мають над ним владу.

Зараз Марія не пам'ятала, яким ім'ям назвався бородач, але, мабуть, це навіть на краще. Чоловік запропонував навчити її плавати (на що у тата ніколи не вистачало часу), якщо вже погода не рибна. Звісно ж вона погодилася! Якщо Маша навчиться плавати, батьки точно відпустять її поплавати з дельфінами.

Опинившись із новим знайомим у воді, Машка спочатку не запідозрила нічого кримінального, але коли цей бородатий і зарослий волоссям чоловік під час «уроку» став притискатися до неї все ближче і ближче, поки зовсім не обійняв і не почав нишпорити руками по тілу, її мало не знудило прямо на нього. Інстинктивно вдаривши його ногою по найпотаємнішому, вона похапцем вибралася на берег і, розмазуючи по щоках сльози, кинулася геть, боячись озирнутися і побачити, що він біжить за нею.

Від кривдника Марійка врешті-решт втекла, але патологічний страх бородатих і особливо волохатих чоловіків залишився з нею на довгі роки. Батькам вона нічого не розповіла, було просто соромно, в тому числі й за власні дурість і дитячу довірливість. Цілий рік Маша не наважувалася ходити на річку, де раніше пропадала чи не кожен погожий день. А коли таки наважилася піти, ретельно вдивляючись у кожного рибалку, зітхнула з полегшенням: його там не було.

Більше вона того збоченця не бачила, але він часом їй снився, і тоді до горла підходила нудота і підступав сором. Матусі Маша розповіла про все тільки через багато років, та повідала бабусі, а вже бабця готова була повернутися в минуле і закопати гада живцем. Батько на той час уже покинув сім'ю, тож так ні про що й не дізнався. Та йому, по суті, й раніше не було особливої ​​справи до дочки, інакше їй не знадобилася б допомога стороннього дядьки. Чи треба казати, що плавати Машка вчилася у жінки-тренера?

І от ситуація майже повторюється, знову вода і бородатий чоловік поруч, та ще й лікар… Але це вже не річка, а басейн, і тіло чоловіка гладеньке, а не волохате. Та й чоловік зовсім інший, такий, від якого дух захоплює та серце з грудей вистрибує.

— Чш-ш-ш, все добре, — тон лікаря був лагідним, заспокійливим. — Тихіше, не бійся, — він утримував її на витягнутих руках, більше не намагаючись наблизитися.

Маша важко дихала, намагаючись прийти до тями й усвідомити дійсність. А потім поряд пролунав стрекіт дельфіна, який підплив до них і тицьнувся носом у плече дівчини, відволікаючи від поганих думок, повертаючи в реальність.

— Бачиш, Яшка теж про тебе хивлюється. Ти як? — медовий голос Міхаеля Олеговича продовжував проганяти привиди минулого.

Схаменувшись від неприємних спогадів, Марія із силою видихнула і погладила нового хвостатого друга, який ніби відчував її настрій і справді намагався підбадьорити. Піднявши очі на Міхаеля, вона майже заспокоїлася. Тому що він просто обіймав її однією рукою, а не намагався притиснути до себе, та й його м'яка усмішка розвіювала колишні страхи.

— Пробач, я мусив тебе втримати, але й сам упав слідом, — вільною рукою він скуйовдив мокре волосся. — Просто все сталося так несподівано… Треба було краще про тебе піклуватися.

— У вас усе добре? — стурбовано спитала тренер, нахилившись до води. — Допомога потрібна?

— Ні, все гаразд, — хитнула головою Марійка. — Я просто невдало сперлася на ногу, самій треба було бути обережнішою або вчасно попросити допомоги.

— Тут ти маєш рацію, — заговорив Дорошенко. — Проси у мене допомоги, не соромся і не думай, що будеш тягарем. Ти — не будеш.