Глава 37 (2) від 05.04

Марійка трохи зніяковіла, бо зазвичай «розслабся та отримуй задоволення» говорять про інше, але взяла себе в руки і налаштувалася на позитив. От-от здійсниться її дитяча мрія, тож треба думати тільки про неї та викинути з голови все зайве. Як і радив Міхаель Олегович, Марія відпустила платформу та зробила кілька гребків руками, звикаючи до води. Вона допомагала собі здоровою ногою, в той час як хвору намагалася не турбувати, хоча та за інерцією теж намагалася рухатися. Освоївшись і відчувши себе впевненіше, дівчина зробила знак, що готова починати.

Незабаром до них підплив вільний від інших відвідувачів дельфін та отримав свою порцію рибки, після чого перекинувся на спину. Маша за вказівкою Світлани схопила його за плавники, лягла зверху і… попливла на ньому як дошці, скрикнувши від захоплення. Зробивши так пару кіл, вони підпливли до тренера, яка знову погодувала дельфіна. Потім він за її вказівкою змінив положення і тепер плив на животі, а Машка схопила його за задній плавець і залізла на спину. Так їй сподобалося ще більше, і вона зробила кілька кіл.

— Може, тепер потанцюєте? — запропонувала тренер під час чергової годівлі.

— Як це?

Світлана пояснила, і Машка, схопивши дельфіна за плавники, кружляла і справді немов танцювала з ним у воді. А потім і зовсім плавала одразу з двома, схопившись за їхні бічні плавці. Це було чисте захоплення! Неповторні та незрівнянні відчуття.

Дельфіни видавали такі милі звуки, ніби стрекотали і посвистували. Їхня гладенька прохолодна шкіра була досить приємною на дотик, ніби торкаєшся мокрої гуми. Марійка з раннього дитинства знала, що дельфіни не риби, а морські ссавці, тому в них немає луски та слизу, хоча багато хто з її однолітків вважав їх рибами і гидливо морщив ніс, мовляв, «Вони слизкі, фу, не хочу їх чіпати!». Машці тоді за дельфінів було дуже прикро, адже вони такі чудові й розумні. А тепер вона і поготів закохалася в цих дивовижних створінь.

Весь цей час Міхаель ходив уздовж басейну і знімав, а вона, соромно зізнатися, майже забула про його присутність, настільки захопилася іграми у воді. Коли Маша вкотре підвела голову, то навіть на мить завмерла, натрапивши на його теплий погляд і м'яку усмішку, з якими Ведмідь за нею спостерігав. Так ласкаво зазвичай дивляться на дитину... чи кохану людину. Зніяковівши, дівчина відпливла в протилежний кінець басейну, проте лікар з телефоном напереваги пішов за нею.

— Ти не втомилася? — гукнув їй.

— Здається, від цього я ніколи не втомлюся, — вона світилася ентузіазмом, а поряд, ніби вторячи їй, хлюпалася і повискувала від задоволення дівчинка в малиновому купальнику, що вдягнула поверх нього салатовий рятувальний жилет.

— Ну гаразд, розважайся, — всміхнувся Дорошенко і продовжив знімати.

Тренера контролювали поведінку дельфінів з борту басейну, але за необхідності могли будь-якої миті опинитися у воді й надати необхідну допомогу, ця думка заспокоювала, тож під кінець заняття Марія повністю розслабилася. Шкода, що вже незабаром час закінчиться і доведеться вилазити з басейну.

— А тепер можете попозувати, — запропонувала тренер, коли дівчина зробила останнє коло. І почалася фотосесія у воді, під кінець якої дельфін напівобійняв Машу збоку і немов поцілував у щоку. Який гарний вийшов кадр! Потім дельфін вистрибнув на похилу платформу, на яку за допомогою Міхаеля вилізла і Маша, і лікар зробив ще кілька знімків.

— А давайте я вас разом сфотографую, — запропонувала Світлана. — Ідіть у кадр, — сказала вона Ведмедю.

Він віддав їй Марійчин телефон, підійшов до дельфіна з іншого боку і, присівши, поклав руку на спину тварини. Потім змінив позу й обійняв Марію поверх дельфіна. У процесі позування дівчина випадково торкнулася його гладеньких оголених грудей, і її пробило струмом. Відсмикнувши долоню, вона ніяково опустила руку, серце забилося швидше. Немов відчувши це хвилювання, рука чоловіка, що підтримувала Машку за талію, на мить притиснула її міцніше, але потім відпустила, коли він знову змінив положення.

— Ну як, задоволена? Ходімо? — він підвівся та обернувся до неї, збираючись допомогти їй підвестися.

Але Маша трохи поквапилася і зарано спробувала встати, в результаті необережно сперлася на хвору ногу, та підкосилася — і дівчина відчула, що падає. Схопившись за єдину опору, що була поруч, за Міхаеля, що потягнувся до неї, вона потягла за собою і його, так що у воду вони впали разом, піднявши навколо себе величезний фонтан бризок.