Глава 36 (2) від 10.03

Після його слів у кімнаті виникла якась дивна атмосфера. Дівчина чомусь відчула хвилювання і… трохи злякалася. Наче мало статися щось таке, що змінить існуючий уклад, от тільки в який бік: на краще чи на гірше?! Бабуся, здається, теж уловила ці флюїди, але вчинила по-своєму: глянула на годинник і заохала, що зовсім засиділася і їй давно час іти на денний відпочинок, а молодь нехай далі спілкується і допиває чай, чим сама ж і порушила атмосферу.

Коли вона вийшла до іншої кімнати, Міхаель з Марійкою перезирнулися... і синхронно пирснули. Через відверте сватання бабусі Машці було і соромно, і смішно. Тішило, що Міхаель теж ставився до цього з гумором та розумінням.

— Мабуть, мені треба почуватися особливим, — весело сказав він. — Наскільки зрозумів, Євдокії Олексіївні важко догодити, а мене вона явно вподобала.

— Це так, догодити бабусі завдання не з легких, — змушена була визнати Марія.

— Але в одному вона має рацію: час не терпить, — лікар теж подивився на годинник. — І нам із тобою вже час їхати.

— Так, звичайно, у вас вихідний і, напевно, купа своїх справ, а ви стільки часу витратили на нас, та ще й мене назад до лікарні везти, — схаменулася дівчина. Настрій поповз униз. От тобі й погуляли.

— Що таке? Чого похнюпила носа? — він підчепив пальцем кінчик її носика. — Я проводжу вихідний так, як вважаю за потрібне. І якщо кудись їду, то лише тому, що сам так вирішив. І зараз є місце, куди нам із тобою треба встигнути.

— Нам із вами? — здивувалася вона.

— Угу. Тож тобі треба поспішити, щоб ми не запізнилися, — Дорошенко підвівся зі стільця. — Візьми із собою купальник та інше лазневе приладдя.

— Купальник? — отетеріла Маша. — А навіщо?

— Невдовзі дізнаєшся, — підморгнув він. — Нехай це буде сюрприз.

Вона взяла найскромніший цілісний купальник, капці, рушник та інше приладдя, задаючись питанням, куди ж вони поїдуть і навіщо. Хоче відвезти її в басейн, де сам плаває? Несподівано, але, безперечно, хвилююче. Побачити його в плавках і самій постати перед ним лише в купальнику... Марія навіть уявити не могла, що це може статися так швидко. Не влітку на пляжі, що було б куди природніше і менш бентежно, а взимку.

На перший поверх за вже заведеною традицією Дорошенко ніс Марійку на руках, а вона тримала речі. Сусідка тітка Глаша з другого поверху, побачивши цю картину, тут же розпливлася в посмішці й привітала дівчину з появою нового нареченого, бо Миколка їй не дуже подобався. Жінка якраз прийшла з магазину з повним пакетом продуктів, але не поспішала заходити до квартири та проводжала новоявлену парочку поглядом.

Щоки Машки горіли. Тепер новина розлетиться по всьому під'їзду, і після повернення з лікарні її розпитуватимуть та даватимуть поради. Та й Миколі напевно розкажуть, що в нього з'явився серйозний суперник, хто-хто, а тітка Глаша точно не змовчить. Дівчина намагалася не дивитися на Міхаеля і воліла не знати, що він думає щодо висловлювань сусідки, зате Дорошенко мовчати не став.

— Здається, за мене вже все вирішили, тож мені лишається лише взяти на себе відповідальність, — а сам ледве стримує посмішку.

— Вибачте, тітка Глаша надто любить серіали про кохання не лише на екрані, а й у житті, — посовалася на руках чоловіка дівчини.

— Часто саме такі «тітки Глаші» — головний двигун прогресу, — і вже не стримується, посміхається на весь рот.

Двигун там вони чи ні, але настрій у нього чомусь покращав. Поки вони їхали в машині, Маші не давав спокою таємничий вигляд супутника. Що він таке задумав? І який сюрприз для неї приготував? Однак хоч би якими сміливими були її припущення, того, куди вони приїдуть, Марія зовсім не очікувала. Бо Міхаель привіз її… до дельфінарію!

— Д-дельфіни? — серце дівчини забилося швидше.

— Я пам'ятаю, ти згадувала під час одного з наших чаювань, що в дитинстві була в дельфінарії, але поплавати з дельфінами так і не спромоглася, — Ведмідь виглядав задоволеним, немов дорослий, якому вдалося здивувати дитину.

— Але ж зараз, посеред зими… — розгубилася вона.

— Один із найефективніших методів реабілітації — це басейн, — пояснив лікар. — Завтра сюди було б не пробитися, сама розумієш, який день, а от сьогодні… Сподіваюся, тобі сподобається.

«Ну так, завтра День Святого Валентина, тож усі цікаві місцинки будуть забиті під вінчик».

— Так, я люблю дельфінів з дитинства, — кивнула Марійка, — і так шкодувала, що мені не вдалося з ними поплавати.

— Значить, сумістимо приємне з корисним, — всміхнувся Міхаель. — Настав час здійснювати дитячі мрії!