Глава 33 (2) від 12.01

— Ну що, не холодно тобі, королево? — він поправив ковдру, що вкривала її ноги, яку завбачливо взяв у відділенні.

Така турбота дуже зворушила, бо й справді було прохолодно.

— Тепер добре, — зручніше влаштувалася дівчина в кріслі.

— Тоді давай погуляємо довше, — запропонував Дорошенко і підняв комір.

Сам змерз, а її укриває.

— Чесно кажучи, трохи незручно забирати у вас стільки особистого часу, — почала була Марія, вирішивши діяти методом «від зворотного», щоб отримати трохи більше конкретики про його наміри. — У вас уже закінчилася зміна, але ви не йдете додому, а знаходитесь тут, зі мною.

— Маняшо, я проводив, проводжу і проводитиму з тобою стільки часу, скільки потрібно, щоб ти встала на ноги і в тебе все було добре, — її долоня за традицією, що вже склалася, опинилася в його сильній руці. — Ти єдина пацієнтка, за яку я так боровся і заради якої ледь не посварився із завідувачем.

— Чому? — серце Марійки припустило з новою силою. Ось воно! Почуваючись маленькою інтриганкою, що змусила дорослого чоловіка до визнання, вона відчувала певну міру провини, але водночас не могла вчинити інакше.

— Тому що (за всієї поваги) ніхто з моїх пацієнтів не зрівняється з Маленькою бунтаркою, — відповів Ведмідь досить абстрактно.

Угу, так вона й повірила! Чи таки повірити?

— У чому саме? — Машка має знати.

— У всьому, — ще загальніша відповідь, яка, проте, містила в собі так багато. — Захочеш почути докладніше, я розповім тобі. Потім. Коли тебе випишуть і ми більше не буде лікарем та пацієнткою.

— Знову ваша лікарська етика?

— І це теж, — погодився Міхаель Олегович. — А ще мені треба якось дивитися у вічі твоїй матусі… і бабусі, до речі, також. Тож не квап події, маленька непосидо.

— Н-не буду, — зніяковіла вона і зареклася грати в подібні ігри. Не з її малим досвідом та наївністю намагатися щось із нього витягнути.

— Поговорімо краще про твоє лікування, — перевів він розмову в не менш важливе русло. — Набряк на твоїй щиколотці спадає, тож із понеділка почнемо фізіотерапію, а потім потихеньку підключимо ЛФК та ​​масаж. Думаю, вплив струму значно прискорить процес одужання.

— Струму? — злякалася дівчина. — Це як бабусі мали робити під час реабілітації, але вона не захотіла?

— Так, електрофорез для тебе чудовий варіант. Використання електродів допомагає лікам проникати глибоко у тканини та прискорює процеси регенерації, — пояснив лікар. — Нам зараз треба врятувати твої зв'язки та не допустити операції.

— Я зрозуміла. Добре, робитимемо все, що скажете, — здалася Марійка, хоч і було страшнувато. Доведеться потерпіти, аби обійшлося без операції.

— Ну хоч у якихось моментах ти ховаєш ріжки упертості та виявляєш зговірливість, — піддражнив її Міхаель, і дівчина задивилася на його усмішку.

Змусивши себе відвернутися від високої постаті чоловіка, Марія деякий час споглядала занесені снігом околиці. Але сидіти прямо і не вирячатися на співрозмовника виявилося так складно, і вона не витримала, подивилася в його бік і наткнулася на погляд у відповідь. Знову відвертатися було пізно, і дівчина моргнула, а потім відчула, що починає відчайдушно червоніти, ніби її застали на гарячому, тож вона розтягнула губи в якійсь подобі до збентеженої усмішки. Ведмідь теж не відвертався, лише підморгнув і посміхнувся ще ширше.

— Бачу, настрій у тебе покращився, тож я зі спокійною совістю можу їхати додому, — він зайшов їй за спину і покотив крісло до приймального відділення. — Сьогодні ввечері буде хороша медсестра, зробить укол безболісно, не хвилюйся. А вранці прийду я...

Від цієї фрази у Марійки всередині пройшла гаряча хвиля. Скоріше б закінчився цей день і настав завтрашній!

Залишок дня здався дівчині нудним, тому що у відділенні більше не було Міхаеля і вона не могла бодай зрідка бачити вдалині його статну постать. Увечері чергував інший лікар, і Марія відчула, що ще дужче сумує за своїм Ведмедем. І як же радісно забилося її молоде серце, коли Міхаель перед сном їй написав і побажав доброї ночі.