Глава 31 (1) від 01.12

«Ну нарешті! Я так довго на тебе чекала...»

Маша була нескінченно рада довгоочікуваному приходу Міхаеля і глянула на нього з радістю та надією на порятунок. Він тут, у її палаті, отже, все буде добре. І Олег, який завітав до неї без запрошення і зовсім не вчасно, зрозуміє, що йому час йти.

— Що відбувається, кажете? — Вовчанський нарешті припинив нависати над дівчиною й повернувся у бік колеги. — Та так, прийшов провідати Лісницьку. А в чому проблема?

— Сьогодні моє чергування, а от у вас, якщо не помиляюся, взагалі вихідний. То що ви тут робите? Переманюєте у мене пацієнтку? — хоч Ведмідь говорив у жартівливій манері, погляд його був гострим.

— Переманюю? — перепитав Олег Олександрович. — Хм, а якщо й так?

— Як же лікарська етика та повага до старших?! — зсунув брови Дорошенко.

— А як же «давати дорогу молодим»?! — заявив Олег Олександрович із певною часткою виклику.

Чоловічі погляди схрестились.

— Усьому свій час, не поспішайте жити. Продовжуйте набиратися досвіду, і тоді прийде ваша черга стояти біля керма, — осадив молодого колегу Міхаель Олегович. — Зараз Марія Євгенівна моя пацієнтка, і я краще знаю, як допомогти їй уникнути операції. Здається, Володимир Дмитрович чітко висловився з цього приводу.

— Висловився, але Марія Євгенівна має право змінити особистого лікаря.

— Якщо сама захоче, — парирував Міхаель. — А я не помічав у неї такого бажання.

— Воно може з'явитися будь-якої миті… — примружився Олег. — Тим паче якщо є набагато кращий кандидат на роль її опікуна.

— Впевнений, що цього не станеться, — мовив Дорошенко твердо. — Та й кандидат (давайте визнаємо очевидне!) ще недостатньо набив руку.

— Не станеться?! Гадаєте, вам добре відомі смаки підопічної? — Вовчанський дедалі більше ставав схожим на вовка і навіть скалився майже так само. — А от мені — так! Вона молода (істотно молодша за вас!) дівчина і любить все яскраве, особливо це стосується вибору нижньої білизни…

Маша навіть рота відкрила від обурення. Вона і так згоряла від сорому від одного спогаду про те, як він застав її за перевдяганням, але ні, бісовому вовчарі треба було не просто нагадати про такий принизливий момент, але ще й зробити це при колезі-супернику!

«Ну, гад! Спеціально до цього вів. От провокатор! Треба було засвітити йому в око, коли без дозволу в палату ввалився...»

— А коли це ви встигли побачити спідню білизну моєї пацієнтки? Навіть я її не бачив, хоча її особистий лікар. Я чогось не знаю? — різкість у голосі Ведмедя перейшла на небезпечний рівень, а його погляд, який спочатку полосонув Олега і потім перемістився на Марійку, став гострішим за бритву. Здавалося, виноградні очі бачать крізь одяг і намагаються роздивитися, що там у Маші за білизна така, якщо про неї так багато розмов.

Дівчина інстинктивно підтягла до грудей ковдру, наче була без одягу. Господи, та що тут діється? Міхаель що, ревнує до Олега? Адже це не можуть бути лише професійні амбіції та елементарне бажання наполягти на своєму? Чи можуть, а в неї просто уява розігралася і романтика бачиться там, де її немає?

— Ви, як я подивлюся, взагалі мало що знаєте про свою пацієнтку, — продовжував провокувати колегу Олег Олександрович. І начебто говорив дорослі речі, але поводився як дитина. Ніби йому не дісталась іграшка, яку дуже хотілося отримати. І якщо він сам не отримав, то повинен був хоча б зіпсувати враження суперника, якому пощастило більше.

— Значить, є зайвий привід дізнатися більше, — озвався Дорошенко, знову дивлячись на Волчанського. Жовна на його вилицях ходили ходуном, це було видно навіть через щетину. — І тепер, коли Марія під моєю опікою, у мене буде чудова можливість це зробити. Так що пропоную вам піти і більше нам не заважати!

Олег відповів злим поглядом, ніби його вдарили, а не осадили словами. Натомість Міхаель подивився хмуро, більше володіючи собою, хоча було видно, що він насилу стримувався. Напруга в палаті зростала в геометричній прогресії й наближалася до критичної точки. Вовк та Ведмідь, яка іронія. Несіть попкорн, здається, зараз буде батл!