Глава 28 (1) від 21.10 (1)

Міхаель дивився на Олега з ледве стримуваною ворожістю, несподівано сильною для простого суперництва двох колег. Так, нема куди правди діти, варто зізнатися (хоча б самому собі), що цього разу справа не тільки в роботі, а торкнулася також особистих інтересів, причому з боку Вовчанського це зроблено цілком навмисно. Причин тому було кілька, одразу всі й не перелічиш. Ех, а як усе починалося...

Лікарні завжди радіють свіжій крові. Досвідченіші лікарі не проти скинути частину обов'язків на нових підопічних, усім хочеться хоч трохи розвантажити робочий день. Звучить, можливо, трохи цинічно, але це правда життя, так скрізь, дідівщину ніхто не скасовував. Що в офісі новачків вічно ганяють за чаєм та кавою, що на будівництві, про армію навіть говорити не варто. От тільки якщо від професіоналізму нового працівника залежить чиєсь життя, то скинути на нього свої обов'язки без відповідної підготовки просто злочин.

На жаль, не всі колеги Міхаеля поділяли цю точку зору, проте він сам завжди їй слідував, тому появу Олега сприйняв як можливість передати молодшому колезі свій досвід, а не як шанс скинути на нього свою роботу. Молодий ординатор подавав надії та був прийнятий у відділенні дуже привітно. Надто ґрунтовно в біографії Вовчанського ніхто не копався, зрештою, у кожного своє життя, але багато хто знав його батька.

Молодший син потомствених стоматологів, Олег відмовився йти стопами батька і старшого брата та прийшов до них, у травматологію. Навіщо, чому, ніхто не знав, Вовчанський про це не розповідав, натомість амбіції щодо обраного напряму медицини мав неабиякі. Спочатку Міхаель його навіть поважав за прагнення відійти від сімейної справи і бажання самостійно встати на ноги та зробити власне ім'я, а ще за чуйність. Що не кажи, але він ніколи не відмовляв у допомозі, якщо до нього зверталися, навіть коли це стосувалося прохання перекласти пацієнта, що лікарі їхнього відділення вважали нижче за свою гідність, чи не приниженням до ролі санітара.

Міхаеля, коли він тільки-но прийшов працювати до лікарні, дуже покоробило таке ставлення до підопічних, він сам перекладав пацієнтів без жодних питань і вважав це природним, тим паче в клініці, де немає чоловіків-санітарів чи медбратів, але майже всі лікарі чоловічої статі. І як смішно було слухати з вуст Маленької бунтарки обурені тиради з приводу байдужого ставлення, з яким він сам був цілком солідарний.

До речі про неї. Знайомство з Марією відбулося також певною мірою через Олега. Того дня до ординаторської заглянула медсестричка та попросила зайти до пацієнтки. Міхаель якраз переодягся перед нічним чергуванням і був готовий відгукнутися на заклик, але його випередили.

— О, це та примхлива бабуся, яку внучка доглядає? — вигукнув Вовчанський і знову одягнув халат, який тільки-но зняв. — Давайте я до них завітаю, поки не пішов. Міхаелю Олеговичу все одно треба зміну приймати, у нього і без того є чим зайнятися.

При згадці онуки очі молодого ординатора так спалахнули, що стало ясно: в данному разі його цікавить зовсім бабуся та її проблеми (ну, чи не тільки бабуся). Такий підхід загрожує негативними наслідками, так що доведеться взяти справу до своїх рук, а ще нагадати молодшому колегі, що субординацію ніхто не скасовував.

— Олегу Олександровичу, ви за мене не вирішуйте, будь ласка, — обсмикнув ординатора Міхаель. — Я вже переодягнувся, а отже прийняв зміну та заступив на чергування, тож мені до пацієнтки і йти. Ви збиралися додому? От і йдіть. Бо я знайду, чим вам зайнятися: у відділенні завжди багато роботи. Яка, кажете, палата? — запитливо глянув на медсестричку і вийшов разом із нею в коридор. — І де медкарта пацієнтки?

— Карту зараз знайду, — поспішила дівчина на пост і подала йому папери. — Палата нульова, де раніше була комора, — уточнила вона. — Туди ліжко принесли й розкладачку для дівчини, яка доглядає пацієнтку.

— Цілодобовий догляд — це добре, — кивнув Дорошенко і попрямував у вказаному напрямку, паралельно вивчаючи карту. — Так-с, підвертлюговий перелом… — Міхаель читав на ходу, аби прийти до Євдокії Олексіївни підготовленим і бути в курсі її стану. — Анемія, проблеми зі щитовидкою, тиск скаче… Та тут цілий букет!

З огляду на цілу низку болячок пацієнтці пощастило, що за нею є кому доглядати. Цікаво, що там за внучка така, якщо Олег навіть іти передумав. Раніше він не помічав за Вовчанський схильності волочитися за пацієнтками (чи їхніми молоденькими родичками), а тут раптом такий ентузіазм. Там що, якась красуня модельної зовнішності, від якої він втратив голову? З кожним кроком інтрига зростала, і двері палати Міхаель відчиняв із неабиякою часткою цікавості.

Що ж, він хотів побачити дівчину — і таки побачив, щоправда, не повністю, через що відчув раптове розчарування… Обличчя обох мешканок тісної кімнати були приховані масками, що викликало деякий когнітивний дисонанс, бо зазвичай саме лікар приходить до пацієнта в масці, а не навпаки. Але зациклюватися на цьому Дорошенко не став і, відрекомендувавшись, негайно розпочав огляд стражденної.