Глава 26 (1) від 25.09

«Так, Машо, спокійно, тримай себе в руках!» — умовляла себе дівчина, щоб і справді не накинутися на лікаря з обіймами.

Вона не могла не помітити, що Міхаель ретельно вимив руки і перевдягся. Тепер на ньому була інша, але теж строката футболка. Від нього пахло не кров'ю та ліками, а милом і ще чимось приємним. Він прийшов до неї, як і обіцяв, але Марія чудово розуміла: якщо раптом з’явиться ургентний пацієнт, Дорошенко відразу помчить надавати допомогу, завершилася у нього зміна чи ні. Такий він, цей чоловік у білому халаті, лікар, про якого мріє будь-який пацієнт.

Так, Ведмідь трудоголік, тут нічого не вдієш, і в стосунках із ним, мабуть, непросто. Якби раптом якимось дивом Марійка стала його другою половинкою, їй довелося б миритися з тим, що пацієнти у її обранця на першому місці, і не скаржитися на брак уваги. Чи змогла б вона звикнути, якби він щодня затримувався на роботі, рятуючи чиєсь життя? Що вже казати про дітей. А як довго витримали б вони без батьківської уваги?

«Господи, та про що я думаю взагалі?! Які діти? Ми ще навіть зустрічатися не почали і незрозуміло, чи станеться це хоч колись…»

— І завжди ви так залишаєтеся після зміни? — не могла не запитати дівчина, хоч і без того знала відповідь. Згадала, як Дорошенко вчора ввечері вийшов із машини, коли привезли пацієнта на швидкій, та пішов дізнаватися, чи не потрібна його допомога.

— Якщо є така потреба, — знизав плечима чоловік, підтверджуючи її припущення.

«Так, у цьому весь ти. І саме тому ти для мене найкращий!»

У цей момент у Машки вперше промайнула думка, що якби вона сама була лікарем, то вони (як справжня лікарська сім'я) могли б рятувати людей разом і не розлучатися навіть на роботі. Але Марія швидко стримала фантазію. Зовсім збожеволіла, їй же від вигляду чужої крові стає погано! Куди їй когось рятувати, якщо самій ще треба не знепритомніти.

Хм, цікаво, а що з приводу Олега Олександровича? Він зараз часто затримується? Раніше — так, але тоді Вовчанський був ординатором, вважай, у всіх на підхваті, а тепер?

«Так, а про його ти зараз до чого згадала?»

— Щось я сумніваюся, що Іван Борисович перебував би в лікарні навіть зайву хвилину після закінчення зміни, — уїдливо хмикнула вона і помітила посмішку співрозмовника.

Так, вони обидва знали, що являє собою Пельзнер, та й усе відділення знало.

— Ну, у нього дружина, діти… — все ж таки мовив Міхаель Олегович.

— А у вас? — Марійка затамувала подих. Так, він казав, що не одружений... але це не означає, що в нього, скажімо, немає дівчини чи хоча б тимчасової подруги. Чи таки означає?