Глава 21 (2) від 28.08

Думка про Міхаеля Олеговича миттю прогнала збентеження. Якщо їй перед ким і відчувати незручність, то саме перед ним, а не перед його молодшим колегою, який тепер, здається, став не просто колегою, а й конкурентом. Хоча, треба віддати йому належне, Олег Олександрович за минулі роки не лише значно змужнів, а й погарнішав. Якщо за їхньої минулої зустрічі він був просто симпатичним хлопцем, то тепер став дуже привабливим молодим чоловіком. З Міхаелем Олеговичем, звичайно, в брутальності не зрівняється, але якщо їх не порівнювати... Загалом, його, напевно, проводжають дуже зацікавлені жіночі погляди. Треба завтра в цьому переконатися.

— Цікаво, чи впізнає мене завідувач, — Маша вирішила трохи змінити тему, залишивши провокаційне підморгування чоловіка без відповіді.

— Обов'язково впізнає, — впевнено кивнув співрозмовник. — Мало хто насмілювався йому суперечити, ще й при підлеглих, а ви свого часу відзначилися.

— Так, досі пам'ятаю обличчя Володимира Дмитровича, — посміхнулася дівчина. — Він ладен був прибити мене на місці. Ще б пак, такий удар по його іміджу.

— Значить, Марії Лісницькій подобається грати з вогнем? — чоловік нахилився до неї, і Машці відразу стало не до сміху.

— Просто я не люблю тиранів, які підминають інших під себе, — парирувала вона, трохи відсторонившись.

— Як добре, що Володимир Дмитрович вас зараз не чує, — очі Вовчанського лукаво блиснули. — Однак і стіни мають вуха, ви ж знаєте.

Грає він із нею, чи що?

— Наскільки я зрозуміла з ваших слів, Камардін не змінився, — Марія відсунулася ще далі.— Але завідувача тут зараз немає, тому, якщо огляд завершено, я хотіла б лягти спати: дуже втомилася, та й пізно вже, — і демонстративно позіхнула, прикривши рота долонькою.

Зазвичай лікарі, абияк оглянувши пацієнтів, поспішають на вихід (Маша стільки разів бачила подібну картину, коли була тут минулого разу), а цей стоїть над душею і, здається, навіть не думає йти.

— Лісницька-Лісницька, це я тут той, хто прийшов після операції та справді втомився, проте...

— Тим більше у вас є підстав скоріше йти відпочивати, — стояла на своєму дівчина.

Цього разу Олег Олександрович відступив.

— Тоді доброї вам ночі, побачимося вранці, — він збирався було вийти, проте затримався на порозі. — Але якщо раптом щось трапиться, ви знаєте, де мене знайти. Не варто турбувати медсестру, вона все одно нічим не допоможе, сміливо йдіть до ординаторської й будіть мене, я чуйно сплю.

— А що ж так? — не могла не зачепити Марійка. — Ночами багато проблемних пацієнтів?

— Трапляється по-різному. Натомість тепер у мене з'явилася одна особлива пацієнтка, тож чергування проходитимуть набагато цікавіше, ніж раніше, — Вовчанський підморгнув і таки вийшов, а Маша зрозуміла, що спокійне перебування в лікарні їй вже точно не світить.