Глава 20 (2) від 24.08

— Пацієнти що, на вашу думку, не люди? — у Машці знову заговорило обурення. — У них немає права на усамітнення та власну думку? Їх можна чіпати у будь-який час, змушувати справляти нагальні потреби при сторонніх і ставитися до них як до недорозвинених чи ущербних? Я взагалі терпіти не можу, коли мене торкається хтось сторонній!

— Я врахую це на майбутнє, — хмикнув лікар і повернув голову. — Ви закінчили?

— Закінчила, — дівчина прикрила ноги халатом, тож на огляд чоловіка залишилася лише частина, нижча від колін. — Навіщо ви взагалі прийшли так пізно? — вона продовжувала сердитися на його несвоєчасне вторгнення. — Я вже лягала спати.

— Дивне питання, — Вовчанський обернувся і підійшов до ліжка. — Коли я робив вечірній обхід, вас, Маріє Євгенівно, у палаті не було. Як я можу не оглянути пацієнтку, яку госпіталізували під час мого чергування?

Звучить, звісно, ​​логічно. Просто Маша щиро вважала, що цього вечора її лікування взяв на себе Дорошенко.

— Санітарка сказала, що ви на операції. Тому я думала, що сьогодні вже не прийдете, – пояснила вона. — А якби я спала?

— Спали, не дочекавшись приходу чергового лікаря? — підняв брови Олег Олександрович. — З вами що, насправді все не так погано і ви просто займаєте чиєсь місце? Лісницька, може, вас і оглядати не треба? Тоді я вранці можу оформити вам виписку, аби звільнити палату для пацієнта, якому вона більше потрібна.

Так-с, а ось це він даремно сказав! Машка навіть рота відкрила від обурення. Зараз перед нею стояв зовсім не той молодий доброзичливий лікар, який оглядався на думку старших колег. Ні, тепер це був набагато впевненіший у собі (швидше навіть, дещо самовпевнений) чоловік, який мав власний погляд на ситуацію.

— Я вважаю, що якщо Міхаель Олегович вирішив залишити мене в лікарні, значить, у нього є на це власні міркування, — навела Марія вагомий, на її думку, аргумент. — Чи ви хочете оскаржити авторитет старшого колеги?

— Так-так, звичайно, Міхаель Олегович, — дивним тоном відгукнувся Вовчанський. — Як я міг забути про вашу взаємну приязнь?! Але прошу не забувати, що Дорошенко не єдиний лікар нашого відділення, і за його відсутності вам доведеться взаємодіяти також і з іншими фахівцями.

«Він мене теж упізнав!» — усвідомила Марійка.