Глава 17 (2) від 26.07

Повноцінно прийняти душ Марія не могла (бинт на постраждалій нозі намочити зовсім не хотілося, а знімати його лікар поки не радив, та й залізти у ванну без його допомоги було б зараз проблематично), тому вирішила добре вмитися та обтертися вологими серветками. Присівши на край ванної, щоб звільнити руки (їй таким чином не потрібно було триматися за ходунки), вона відкрила кран і хлюпнула в обличчя води, після чого взялася за серветки.

Багато часу на гігієнічні процедури не знадобилося, і незабаром Машка, загорнувшись у лазневий халат, пошкандибала у вітальню (прохідну кімнату між кухнею і невеликою материною спаленкою), яка була одночасно і її особистою кімнатою, покопалася в шафі й одяглася, неспокійно поглядаючи на двері кухні, де відчувалася присутність гостя. Хоч би він не вийшов у найневідповідніший момент!

Не вийшов, дякувати Богові, але спитав через двері, чи все в неї гаразд і чи не потрібна допомога. Маша відповіла, що вже майже готова, після чого швидко причесалася, заплела волосся в косу і попрямувала у бік кухні. Двері перед нею відчинилися (стукіт ходунків не почув би тільки глухий), і Марійка побачила сервірований для чаю стіл.

– Я тут трохи погосподарював у холодильнику і зробив нам бутербродів. Ви не проти? – Дорошенко відсунув для дівчини стілець та відставив ходунки, коли вона сіла.

– Я тільки за! Давно не була такою голодною, – Машка вгризлася у бутерброд із сиром.

– Дивлюся на вас – і теж апетит прокидається, – і на підтвердження голодний погляд, від якого тіло Маші затремтіло, вона навіть жувати припинила. – Адже я Ведмідь, вгамувати мій голод не так вже й легко.

Тут уже Марійка закашлялася і поспішила ковтнути чаю. Постукавши кулаком по грудях, вона зробила ще пару ковтків і, витерши сльози, які виступили на очах, подивилася на чоловіка з обережністю, миттю пошкодувавши, що привела його додому. А раптом він подумає, що Маша доступна особа і водить до себе кого завгодно...

– Тоді спробуйте матусин кекс, він дуже ситний, – бовкнула вона, аби згладити незручність. – Я зазвичай не запрошую додому чоловіків чи хлопців, тож не знаю, чим їх годувати. Сподіваюся, вам сподобається.

Його погляд змінився, став не таким пронизливо небезпечним.

– Ну якщо вже я перший гість у вашій домівці... Добре, почнемо з кексу, – Міхаель Олегович відкусив шматочок і прикрив очі, явно задоволений смаком. – М-м, а ваша матінка неабияка майстриня.

– Я передам їй, що вам сподобалося, – Марія теж взяла шматочок кексу, але майже не відчула смаку, надто ніяково було під поглядом Ведмедя, що сидів із протилежного боку столу та своєю енергетикою, здавалося, заповнив усю кімнату.