Глава 15 (1) від 04.07

Дорошенко вдягся, це було перше, на що звернула увагу Маша. Він накинув на плечі чорну кофту, яка прикрила волосся на руках. В принципі, вечір і справді був прохолодним, але Марійці чомусь подумалося, чи не через підслухану розмову Ведмідь вирішив сховати волохатість, яка їй так не подобалася.

Дівчина і справді зраділа цьому факту, так було легше відсторонитися від неприємних асоціацій з минулого, адже давно відомо, що минуле дуже легко може вбити майбутнє, якщо йому дати волю. Звичайно ж треба попрацювати над проблемою, припинити шарахатися від кожного волохатого чоловіка, підсвідомо асоціюючи їх із кривдником, але якби це було так легко… Хоча, можливо, цей конкретний волохатий індивід стане для неї терапевтичним ефектом і поступово зуміє розвіяти привиди минулого, замінивши їх позитивними асоціаціями.

Мікрохвильова піч запілікала, відволікаючи від споглядання чоловіка, який швидко наближався, і Марія, що і без того стояла впівоберта до ординаторської, відвернулася остаточно. Відчинивши дверцята, дівчина дістала чашку і мало не підстрибнула від несподіванки, коли до тієї раптом потяглася чужа рука.

– Кладіть чай, – Міхаель Олегович двома пальцями швидко витяг ложечку з її чашки.

– Вона ж гаряча! – Машка ледь не схопила його за руку, щоб не дати обпектися, але він уже засунув ложку у свою чашку.

– Ви кидайте пакетик, кидайте, бо вода охолоне, – порадив Дорошенко наче нічого й не було.

Маша кинула і, підхопивши обидві чашки, повільно попрямувала до палати, ступаючи в такт із лікарем, що йшов поруч.

– Чесно кажучи, я побоювалася, що ложка може заіскрити, – Марія вирішила підтримати бесіду, бо мовчання надто бентежило.

– Зовсім ні. Завдяки ложці тепло в чашці розподіляється рівномірно і вода нагрівається набагато краще, ніж без неї, – пояснив співрозмовник, пригальмовуючи біля ординаторської.

Марійка за інерцією теж зупинилася, зовсім не уявляючи, до чого їх приведе ця розмова.

– А-а, значить, тепер буду нагрівати з ложечкою, – сказала вона. – Дякую за добру пораду.

– Коли вона вам знадобиться, звертайтеся, не соромтеся, – він знову засунув ложку в її чашку і придавив нею чайний пакетик, з якого куди активніше почала виділятися заварка, потім зробив те саме і з іншою чашкою. Цього разу Машка стояла смирно і навіть не смикнулася, бо в обох руках був окріп і найменший необережний рух міг завершитися катастрофою. Вона губилася у здогадах і не могла зрозуміти, була це просто турбота з боку чоловіка або вже залицяння.