Глава 13 (1)

Мрії мріями, але Міхаелю Олеговичу все ж таки треба було здавати зміну. Тішило лише те, що він тепер приходитиме частіше, так що до наступної зустрічі чекати не так уже й довго. У проміжках між його приходами Машка мимоволі приміряла роль медичного працівника і на себе, але дбала не тільки про бабусю, а й про інших пацієнтів. Вона відчинила двері жінці з гіпсом, допомогла зайти в палату чоловікові на милицях, для іншого чоловіка, з сусідньої палати, ввімкнула світло, щоб він не йшов до вимикача через усю кімнату, підтримала жінку з перебинтованою ногою... Відчувати себе потрібною було приємно, а від вдячних усмішок теплішало на душі.

Маша доглядала бабусю і в перервах читала книги зі шкільної програми, щоб підготуватися до нового навчального року і трохи відволіктися від лікарняної атмосфери, але незважаючи на всі її зусилля кашель у бабусі не пропадав, тож Іван Борисович відправив їх на КТ легень. Цього разу перекладати бабусю на каталку і назад було куди легше, вона й сама в міру сил допомагала собі руками і здоровою ногою, але везти коридором, а потім вгору і вниз на ліфті Машці довелося вперше: медсестра була зайнята, так що допомогти взялася лише санітарка і притримувала ноги, тоді як Марія була направляючою.

– Я правильно роблю? – схвильовано запитала Марійка у жінки-ліфтера, спрямовуючи каталку всередину, і краєм ока відзначила, що Дорошенко, який саме вийшов з ординаторської, проводжає їх поглядом.

«Ура, прийшов! – зраділа дівчина. – Скоріше б вечір!»

– Правильно, правильно, – схвалила ліфтер. – Еге ж, ось так, підніми трохи через поріжок... Молодець, дівчино.

Дорогою назад Машка везла бабусю куди впевненіше, відчуваючи, що поступово звикає до всіх цих маніпуляцій. Але до неприємних сюрпризів, які раз по раз підносив Пельзнер, вона, напевно, звикнути не зможе ніколи. Він увалився в палату незадовго до вечері, аби повідомити результати ранкового аналізу крові.

– У вас лейкоцити менше двох і, що найнеприємніше, феритин майже 400 замість 150, – повідомив з порога. – Це дуже небезпечний симптом.

Ні, ну нормальний, га? А сказати це Маші на вушко, щоб бабуся не схопилася за серце, він не міг?!

– Але ж у бабусі виявили анемію, у неї просто не може бути настільки високого рівня феритину, – розгубилася Марія. – У чому причина такого стрибка?

Іван Борисович відкрив було рота, щоб щось сказати, потім закрив і нарешті пробурмотів:

– Ну, хто його знає. В інтернеті подивіться…

Маша оніміла. Вона що, приїхала до лікарні для того, щоб шукати діагноз у мережі? А лікар тоді за що зарплатню отримує?! Так і не дочекавшись відповіді, Машка не стала його утримувати, коли Пельзнер вийшов з палати, навіть не оглянувши, в якому стані перебуває нога бабусі. А сенс? З таким «фахівцем» краще взагалі не мати жодних справ. Цікаво, а яку відповідь їй дав би Міхаель Олегович? Чомусь вірилося, що зовсім іншу і значно адекватнішу.