Глава 12 (1)

Недільний ранок розпочався для них із візиту Дорошенка. Машка насилу продерла очі і, сівши на розкладушці, мружилася, намагаючись зрозуміти, спить вона чи Ведмідь справді прийшов до них із бабулею навіть раніше за медсестру, яка зазвичай робила ранковий обхід. Невже потихеньку збувалася Марійчина мрія і Міхаель Олегович на інтуїтивному рівні прислухався до її молитов та прийшов навіть тоді, коли вона на нього не чекала?

– О, нарешті без маски… – констатував лікар замість привітання.

І дівчина усвідомила, що він вперше бачить її обличчя (та й бабусине теж) повністю, а не лише очі: на ніч вони обидві знімали маски, аби нормально дихати уві сні. Відчувши, що щоки наливаються рум'янцем, Марія поспішила знову натягнути маску, щоб приховати збентеження, і швидко піднялася з розкладачки, маючи намір розбудити бабусю, яка вперше за останній тиждень нормально заснула. Але через різке вставання голова у Маші пішла обертом, і вона, похитнувшись, виставила руку, аби схопитися на спинку ліжка бабусі і не впасти, проте промахнулася.

Намацавши порожнечу, Марійка відчула гарячу хвилю, що пройшла тілом, за долю секунди у свідомості майнули жалюгідні наслідки неминучого падіння, яке неодмінно відбулося б, якби дівчину не встигла втримати міцна чоловіча рука. Сильні пальці зімкнулися на плечі, і Машка опинилася так близько до рятівника, як ніколи раніше. Вона очманіло дивилася на чоловіка, все ще приходячи до тями від переляку і нарешті остаточно прокинувшись.

– Д-дякую, – видавила хрипко, радіючи, що встигла надіти маску: судячи з відчуттів, щоки просто палали, а вже як билося серце…

– Це від хронічного недосипання, – він все ще не прибирав руку з її плеча, допомагаючи тримати рівновагу. – Ви схожі на маленьку пандочку.

– Така ж незграбна? – Марія все ще почувала себе страшенно незручно через те, що ледь не розтягнулася перед ним на підлозі.

– Ні, з такими ж чорними колами під очима, – посміхнувся Міхаель Олегович. – Вам треба більше відпочивати. Якби зараз упали і щось собі забили, теж стали би нашою пацієнткою.

І Марійка (оце так дурепа!) подумала, що це було б не так уже й погано, але за умови, що її взявся б лікувати сам Дорошенко. А оскільки пацієнтів він не веде і до неї приставили би Пельзнера або когось ще гіршого, тут же викинула дурниці з голови. Ні, завдяки бабусі Машка і так чудово може спілкуватися з Ведмедем, навіть приводу шукати не треба.

До речі про Ведмедя… Він продовжував розглядати її з насмішкуватою доброзичливістю, і дівчина остаточно зніяковіла. Краєм свідомості вона розуміла, що в неї на голові напевно гніздо, та й обличчя, поки не надягла маску, напевно виглядало пом'ятим. Еге ж, зовсім не в такому жалюгідному вигляді Марійка хотіла би постати перед цим чоловіком, який виглядав шикарно навіть недільним ранком у звичайному білому халаті.