Глава 11 (1)

До вечора бабусі погіршало, температура піднялася до 38,5, і Машка, більше не вагаючись, вирушила шукати чергового лікаря. В ординаторській Міхаеля Олеговича не побачила, медсестра на посту теж була відсутня (напевно, крапельниці пацієнтам ставить), тож Маша просто почала заглядати в кожну палату, поки в одній із них не вгледіла Ведмедя, який саме оглядав ногу літнього чоловіка. Марійка розуміла, що прийшла не вчасно, але хто знає, коли там звільниться лікар (раптом у нього ще багато хворих, яких треба оглянути), а температура у бабусі зростає. 

– П-пробачте, Міхаелю Олеговичу, – покликала дівчина, і коли він підняв на неї очі, швидко промовила: – У бабусі 38,5 і дуже сильна спрага.

– Хм, таки температура… – пробурмотів Дорошенко. – Я скажу медсестрі, вона поставить крапельницю. Коли звільнюся, зайду до вас.

Машка швиденько повернутися до палати і врадувала бабусю, що їй таки поставлять крапельницю і допоможуть збити температуру. Медсестричка прийшла досить швидко і, зробивши вже звичний шестигодинний укол у живіт для розріджування крові та запобігання утворення тромбозу, почала розвішувати пляшечки на штативі. Це була Саша, доброзичлива, але боязка дівчина, яка завжди чітко дотримувалася вказівок лікарів.

– Зараз вам стане легше, – примовляла вона. – «Інфулганчик» вам прокапаємо, це анальгетик, температурку зніме і як знеболювальне піде. І лікар сказав, що у вас спрага сильна, значить, є ризик зневоднення, тому додамо «Розчин Рінгера» для відновлення електролітного балансу.

Машка намагалася запам'ятати незнайомі для себе назви та запитала, чому всі ці препарати не призначив бабусі Пельзнер, і, зрозуміло, на якій підставі їй після такої складної операції взагалі жодних крапельниць не прописали, хоча би просто підтримуючих. Медсестра тільки руками розвела і, трохи зам'явшись, таки повідомила, що Іван Борисович не любить «Інфулган» і що вона сама здивувалася, коли не виявила в аркуші призначень розпоряджень ставити крапельниці, навіть на перші кілька днів після оперативного втручання.

«Так, значить? Препарат ми не любимо, а пацієнти повинні страждати?!»

Тут уже терпець Марійки урвався. Відтепер вона сто разів запитає і перевірить, що їм призначили, а що не призначили. Дістане Пельзнера до печінок, але змусить провести нормальне лікування і виписати необхідні препарати, а якщо він і далі ставитиметься до своїх обов'язків з такою недбалістю, точно піде до завідувача! Хоча той явно вподобав Івана Борисовича і навряд чи зробить йому таку вже сувору догану. Напевно, саме тому Пельзнер і відчуває себе таким безкарним.

На щастя, ліки справді допомогли, і незабаром бабуся вже не так горіла та почала почуватися краще, хоча слабкість залишилася. Коли під час вечірнього обходу до них завітав Дорошенко, Маша автоматично ступила йому назустріч.