Глава 10 (3)

– Вагу на хвору ногу не переносити, спиратися на руки! – скомандував чоловік.

Та в тому й річ, що в руках у бабусі зараз сили практично немає. Два кроки від ліжка та два кроки назад, напівлежачи на нещасних ходунках, були для неї справжнім випробуванням.

– Все, не можу більше. Не можу, кажу! Впаду зараз! – вона тяжко сперлася на Машу і майже звалилася на ліжко.

А якби Марійка не наспіла? Бабуся просто впала би на підлогу на очах у лікаря, який був настільки далеко, що не встиг би підхопити, і, чесно кажучи, навіть не зробив спроби це зробити, а просто стояв, схрестивши руки на грудях. У цей момент Машка спіймала себе на тому, що готова стусанами вигнати його з палати і відчайдушно пошкодувала, що таки не змінила його на когось іншого.

Коли він нарешті пішов, усім стало легше, важка атмосфера у палаті розвіялася. Господи, як можна бути настільки огидним лікарем, що пацієнт з нетерпінням чекає не твого приходу, а навпаки – коли ти підеш геть? Проте коли ближче до обіду у бабусі почала підніматися температура, Марія змушена була вирушити на пошуки Пельзнера.

Зайшовши до ординаторської, вона побачила не лише його, а й Міхаеля Олеговича, що якраз гортав якусь папку. Серце дівчини мимоволі забилося сильніше: отже, сьогодні його зміна. Іван Борисович, принагідно збираючись додому, сказав поки що нічого не робити і почати збивати, тільки якщо температура перевалить за 38. І рекомендував обов'язково потренуватися ввечері на ходунках, навіть незважаючи на те, що бабуся була без сил.

– Ось Міхаель Олегович, – вказав лікар на Дорошенка, – він сьогодні чергує. Після вечері попросіть його, щоб допоміг бабусі знову піднятися на ходунки. Міхаелю Олеговичу, позаймаєтеся сьогодні з післяопераційною пацієнткою? Потрібно стати на ходунки.

– Так, звичайно, – всміхнувся Дорошенко, підводячи очі від документів, і глянув на Машку лукаво: – Але на мені сьогодні все відділення, я можу замотатися, тому просто візьміть мене за руку і відведіть до вашої палати, коли будете готові.

– Ем, добре… – розгубилася Машка від такої пропозиції. – Візьму вас за руку і відведу... – пробурмотіла зніяковіло, навіть не уявляючи, чи вистачить у неї рішучості і справда до нього доторкнутися, обхопити долонькою його велику руку і кудись там вести за собою.

Тоді Машка ще не знала, що саме з цього дня почалася ера Дорошенка у її житті…