Глава 5 (2) від 11.05 (2)

Як дівчина встигла дізнатися з розмови сусідок, тих привези до лікарні здоровими (якщо не рахувати травм різної тяжкості), і саме у відділенні вони підхопили якусь заразу, яка лютувала і в сусідній чоловічій палаті. Висока температура, заливистий кашель, розлад шлунка… Симптоми у всіх були однакові. Вірі з сусіднього ліжка вже скасували операцію через температуру, але в неї в плані травми все хоча б не так критично. А от бабусі оперуватися потрібно терміново. Машка не збиралася допустити, щоб у тієї підскочила температура і вона в очікуванні операції цілий тиждень кричала від болю в нозі.

Дізнавшись, що їхній лікар може знаходитися в ординаторській, Маша обережно туди постукала і зазирнула всередину. Там перебувало кілька незнайомих лікарів (здається, вона якраз бачила їх під час обходу), але Івана Борисовича серед них не було. Зрештою їй пощастило перехопити його у коридорі.

– Будь ласка, переведіть нас до іншої палати! – без зайвих передмов почала дівчина. – У нашій усі кашляють та чхають, говорять про якийсь вірус, який усіх скосив… Не вистачало ще, щоб бабуся, крім перелому, злягла з температурою під сорок. Тоді їй точно кінець.

– В окрему, кажете? Та, ми маємо окремі платні палати, – його очі запалилися жадібним блиском. – Хочете? Там буде добрий догляд і… – почав він розписувати перспективи.

– Нам би безкоштовну… – пробурмотіла Маша, очманівши від суми, яку озвучив чоловік. І це лише за одну добу! Лежати мінімум тижнів зо два-три, а ще гроші на операцію та ліки…

– Вільних безкоштовних палат немає, ліжок теж, – одразу же втратив інтерес він. – Хіба що…

– Що? – з надією подалася до нього Машка.

– Ми якраз планували переробити комору у невелику палату. Кімнатка невелика, на одну людину… Але там поки що немає ліжка.

– То ви принесіть! – попросила дівчина. – Є десь на складі ліжко? Або хоча б перенесіть те, на якому бабуся лежить.

– Забирати з палати не можна (будь-якого моменту може з’явитися новий пацієнт), – похитав головою лікар, – тільки іншу пошукати, хоча не гарантую, що буде нормальна.

– Та вже якась, аби лише в окремій палаті, де ніхто не кашляє і не чхає. Будь ласка! – і подивилася на нього благаючим поглядом.

– Ну добре, побачимо, що можна зробити… – неохоче кивнув він. – У будь-якому разі, вам зараз потрібно збиратися на КТ. Пообідайте та їдьте. А повернетеся вже до нової палати, я скажу медсестрі… Результати обстеження принесете мені до ординаторської.

Маша з ентузіазмом повернулася до бабусі, яка все активніше стогнала, але незабаром тисячу разів прокляла і саме це обстеження, і недбалість медичних працівників. Матуся, привізши Марійці їжі та деякі речі і передавши гроші на КТ, вже поїхала, повернувшись на роботу, коли з'ясувалося, що перекладати бабусю на каталку нема кому!

– У нас немає медбратів, – розвела руками медсестра. – Зазвичай хворим допомагають родичі. Нехай хтось приїде.

– А якщо пацієнт не має родичів, що йому робити? – здивувалася Машка. – Адже вчора знайшлося двоє чоловіків, які переклали бабусю.

– Це була екстрена ситуація, але зазвичай лікарі цим не займаються, – наполягала на своєму медсестра. – Попросіть когось.

– Та кого?! Я тут нікого не знаю!

– Ну, може, санітарка допоможе… – невпевнено пробурмотіла дівчина.

І Маша вирушила шукати санітарку, лікаря, іншу медсестру... та будь-кого, аби допоміг. Помітивши в коридорі двох чоловіків-лікарів, яких до цього бачила в ординаторській, вона попрямувала до них, проте на неї чекало гірке розчарування.

– Ми шо, вантажники? – обурився лисий бородатий здоровань в напіврозкритому білому халаті.

«Це він зараз людей «вантажем» назвав? Пацієнтів?»

– Угу, ми не санітари, важкі речі носити не наймалися, – підтримала його худорлява істота чоловічої статі у величезних окулярах і білому халаті, який був застебнутий на всі ґудзики, завдяки чому його власник здавався ще худішим.

Ага, тобто молоденькі худенькі медсестрички та літні санітарочки важке тягати повинні, а два мужики гидують? І після цього у них ще вистачає совісті називати себе лікарями?!