Глава 5 (1) від 11.05 (1)

Ранок для пацієнтів почався о пів на шосту. Медсестра увійшла до палати і ввімкнула світло. Всі моргали, мружилися і майже наосліп засовували принесені нею термометри. Потім у бабусі брали кров та кололи нову порцію знеболюючих. Вона охала і стогнала, і Маша з нетерпінням чекала на обхід, після якого їм, нарешті, призначать повноцінне лікування.

Перед обходом медперсонал сполохано снував туди-сюди, немов кури в курнику перед візитом півня. У повітрі відчувалася напруга, санітарки квапливо мили підлогу і протирали тумбочки та підвіконня. Що ж за суворий тут завідувач, якщо його всі так бояться?

– А де та вкушена? Прийшла вже? – запитала медсестра, зазирнувши в палату. – Їй обов'язково треба бути на обході.

– Укушена... У мене взагалі-то ім'я є, Оксана, – з образою в голосі заявила дівчина, яка прийшла заздалегідь і вже пів години сиділа на одному ліжку з Машею.

– Так-так… – розсіяно пробурмотіла незнайома поки що медсестра. – Ви ж сьогодні виписуєтеся, так? Дуже добре, а то у нас нова пацієнтка, потрібне ліжко.

Іншими словами, Маші, якщо не знайдеться розкладачка, цієї ночі спати нема де. А ночувати в коридорі на тапчані така собі перспективка. Зараз, зрозуміло, ніхто нічого не шукав, усі були зосереджені на майбутньому обході. І коли в палату нарешті ввалилася ціла юрба лікарів, Машка спочатку розгубилася. Від їхніх білих халатів рябило в очах, обличчя вона не запам'ятала, бо всю її увагу привернув завідувач, що виявився сухопарим чоловіком з помітною сивиною, перед яким лебезили інші. тЙого суворий погляд рухався з одного пацієнта на іншого, він напівслухав роз'яснення підлеглих про стан хворих і незабаром вийшов. Присутні одразу видихнули. Навіть Марія перейнялася атмосферою і зрозуміла, що з цим індивідом доведеться нелегко.

Потім принесли сніданок, але оскільки Маша пацієнткою не була, то поки інші їли кашу, вона пила принесену з будинку воду. Нічого, незабаром приїде мама і привезе чогось і для неї. Аби скоріше прийшов лікар і розповів, що робити далі. Давно Марійка так не чекала чийогось приходу, але яким же було її розчарування, коли після обходу до них заглянув зовсім не Олег Олександрович, а плішивий здоровань Іван Борисович і назвався їхнім лікарем.

– Володимир Дмитрович (це наш завідувач) рекомендує зробити КТ для кращої видимості картини, – повідомив він. – Операція буде складною, краще не ризикувати.

– Якщо треба, то давайте, звичайно, – погодилася Маша.

– Але ця процедура платна, – одразу поінформував лікар. – Якщо згодні, я випишу направлення. Зателефонуйте їм та запишіться, в ідеалі на сьогодні, ви ще повинні встигнути.

– А вартість… – почала дівчина.

– От по телефону все й дізнаєтеся. Коли запишитеся, повідомте мені. А поки що вашій бабусі зроблять уколи: я написав медсестрі лист призначень, – і все, просто вийшов, навіть не оглянувши бабусю, а незабаром медсестра передала Марійці направлення на КТ.

Маша зателефонувала спочатку за номером на листочку. Присвиснувши від необхідної суми, вона набрала матусю, і та, давши добро на процедуру КТ, обіцяла приїхати якнайшвидше та привезти гроші. Машка більше не сумнівалася і записалася на післяобідній час. Розібравшись із цим питанням, вона зайнялася іншим, не менш важливим: спробою перевестись в іншу палату.