Глава 4 (2) від 08.05 (2)

Поборовши напад нудоти, дівчина схопила стогнучу бабусю за руку, поки ту везли в одну з палат. П'ятимісна, з двома вільними ліжками, та пахла затхлістю і чимось нудотним. Поки двоє лікарів перекладали пацієнтку, що скрикувала від болю, на ліжко і прикріплювали до ноги вантаж, Машка швидко озирнулася і побачила втомлені обличчя трьох літніх жінок. Втомлені та явно нездорові, що підтвердилося, коли ті по черзі почали кашляти, а дехто й чхати.

«Господи, тільки якусь болячку підхопити не вистачало! Добре, що мені на вході видали маски...»

Швидко вдягнувши маску, Маша дочекалася, поки медсестра зробить бабусі необхідні уколи, а потім одягла маску і на неї. Склавши частину речей у тумбочку, а решту повісивши на вішак при вході, дівчина підійшла до Олега Олександровича (лікар з борідкою та медсестра з прийомного відділення вже пішли).

– Лікарю, що тепер робити, які рекомендації?

– Поспостерігаємо за вашою бабусю до ранку, – сказав той. – А вранці прийде завідувач відділення та дасть нам подальші інструкції…

– Їй хоча би забезпечать необхідний догляд? – не вгавала Маша.

– Ну як вам сказати… – зам'явся хлопець у білому халаті. – Ми зробимо все можливе, але у вас лежачий хворий, за ним треба буде і судно виносити, і годувати, і доглядати, а у нас лише одна санітарка на поверх, друга хворіє… Раджу зранку, коли відкриється аптека, купити упаковку підгузків для дорослих.

Все ясно. Бабулі тут доведеться лежати у своїх відходах, і нікому до цього не буде справи!

– Я залишуся доглядати! – зголосилася Марійка, визнаючи, що бабуся багато в чому мала рацію і на повноцінний догляд можна не розраховувати. Матусі необхідно працювати, вона єдиний годувальник у родині, а у Машки канікули, треба лише прочитати ще кілька книг з літератури, які задали на літо, так що можна побути при бабусі цілодобовою доглядальницею. – Вдень і вночі буду тут, якщо дозволите. Знайдеться у вас вільне ліжко? Чи хоча би розкладушка?

– Вільних ліжок немає, відділення майже під зав'язку, – зітхнула медсестра, – хіба що в чоловічій палаті одне, а от розкладачка… Здається, була десь на складі. Зранку, коли прийде сестра-господарка, я попрошу її пошукати.

– Пошукайте, будь ласочка, пошукайте! – благала Марія, дивлячись то на неї, то на молодого лікаря. – Вашій же санітарці легше буде, якщо хоча б один пацієнт, тим паче лежачий, матиме догляд.

«Хоч би знайшлася! Господи, благаю тебе, аби знайшлася!»