Глава 3 (2) від 07.05 (2)

– Бабусю, ти не хвилюйся завчасно. Може, там просто розтягнення та гематома, – Машка намагалася мислити в не надто радикальному ключі. – Або вивих. Давай швидку викличемо і…

– Ні, ніякої швидкої! – одразу заперечила бабуся і знову застогнала. – Ти ж знаєш, терпіти не можу лікарні. Я не така стара руїна, щоб щось собі ламати. Розтягнення це, точно тобі кажу. Відлежуся трохи – і все буде гаразд.

– Давай хоч щось підстелю, щоб ти на холодній землі не лежала, – Марійка сяк-так змогла підсунути під неї покривало.

Але хоч би що там казала бабуся, відлежатися не вдалося. Час наближався до вечора, біль ставав усе сильнішим, кожен необережний рух викликав крик... Бабуся так і не змогла хоча би доповзти до будинку, тож дівчина ледве дотягла її на покривалі до веранди і знову взялася за телефон.

– Бабуся, треба швидку, адже ти вже бачиш, що саме воно не мине... – застерігала Машка, проте бабуся була непохитна.

– Забиття це, гематома. Поболить трохи – і перестане, – говорила бабуся переконано. – Жодної швидкої, чуєш мене? Від цих лікарів все одно ніякої користі, одні проблеми.

– Гаразд, тоді я хоча б матусі зателефоную, спитаю, що порадить, – Маша вирішила піти іншим шляхом.

– Не треба їй телефонувати! – запротестувала бабуся. – Вона все одно нічим не допоможе, тільки нервуватиме дарма.

– Ну хоч знеболювальне випий, – тимчасово здалася Марія. – О, чи краще відразу протизапальне! Воно і біль забере, і запалення зменшить. То що, давати пігулку?

– Пігулку давай, – зволила погодитися бабуся.

Але мати зателефонувала сама, і Машка не змогла їй збрехати, розповіла як є, хоч і спробувала зробити це якомога м'якше. Матуся, як і завжди в подібних ситуаціях, запанікувала і, ввімкнувши гучний зв'язок, наказала терміново викликати швидку, але бабуся все одно відмовлялася. Вони посварилися, і кожна звинувачувала Машу: одна в зайвій завзятості, інша – в бездіяльності. Обидві були на межі нервового зриву, а бабусі хвилюватися не можна, у неї одразу тиск зашкалює і серце з грудей вискакує. І вона часто користується цією своєю слабкістю, доводячи оточуючих ледь не до сказу своєю впертістю.

– Слухайте, та домовтеся ви вже між собою і не робіть мене крайньою! – не витримала дівчина. – Мамо, будь ласка, поясни бабусі, що треба їхати, інакше буде лише гірше. Бабусю, будь ласка, тобі треба до лікарні!