ТАРЕНГАРД

Протягом багатьох років Мерідар зберігав своє самовладання і мудрість, але іноді його внутрішній вогонь вивільнявся, показуючи справжню міць і небезпеку його магії. Одного разу, коли вони знову вирушили в подорож, їм зустрілася група розбійників, які наважилися напасти на них у надії здобути цінні речі.

— Залиште нас у спокої, — попередив Мерідар, коли розбійники оточили їх. — Ви не розумієте, з ким маєте справу.

Але розбійники лише засміялися, і їхній лідер крокував уперед.

— Ти, старий, не залякаєш нас своїми словами, — сказав він. — Віддай нам свої речі, і, можливо, ми залишимо тебе живим.

Мерідар зітхнув, його очі засвітилися холодним вогнем.

— Ви зробили величезну помилку, — сказав він тихо.

В ту ж мить небо потемніло, і над ними з’явилися грозові хмари. Вітер здійнявся, збиваючи розбійників з ніг. Мерідар підняв свій посох, і вдарила блискавка, розколюючи землю перед ним.

— Я попереджав вас, — промовив він, його голос лунав як грім.

Розбійники, перелякані до смерті, почали тікати, але Мерідар не зупинявся. Його гнів розпалювався, і магія виходила з-під контролю. Вітер зірвав з землі дерева, і блискавки одна за одною вдаряли у розбійників, залишаючи після себе лише спалені залишки.

Аліна стояла осторонь, дивлячись на Мерідара з острахом і захопленням. Вона ніколи не бачила його таким розлюченим, і це нагадало їй, якою силою він володіє.

— Досить, Мерідар, — тихо сказала вона, підходячи ближче. — Вони отримали своє покарання. Не варто знищувати їх повністю.

Мерідар повернув голову, його очі ще світилися гнівом, але, побачивши Алінині очі, він почав заспокоюватися. Буря почала стихати, і вітер зменшився.

— Ти права, — сказав він, опускаючи посох. — Я не повинен дозволяти гніву керувати мною.

Розбійники, що залишилися в живих, ледве тікали, їхні обличчя виражали жах і страх перед тим, що вони бачили.

— Пам'ятайте цей день, — сказав Мерідар їм наостанок. — І більше ніколи не наважуйтеся нападати на тих, кого я захищаю.

Коли все стихло, Аліна підійшла до Мерідара і поклала руку йому на плече.

— Я знаю, що ти можеш бути суворим, але ти зробив це заради нас, — сказала вона. — Ти захищаєш нас.

— Я завжди буду вас захищати, — відповів Мерідар, його голос вже був м'якшим. — Але іноді моя магія може бути небезпечною. Я повинен контролювати її.

Цей інцидент показав, що Мерідар може бути не тільки мудрим і добрим магом, але й справжньою силою природи, коли справа стосується захисту своїх друзів. Його гнів був страшним, але він завжди намагався використовувати свою силу на благо, навіть коли обставини вимагали жорстоких заходів.

Одного дня, коли Мерідар, Аліна, Фінора і Аріанор насолоджувалися спокоєм у своїй башті, до них прийшла стара жриця з королівства Таренгард. Вона виглядала втомленою і змученою, але її очі були сповнені рішучості.

— Вітаю вас, мудрий маг і ваші вірні супутники, — почала вона. — Мене звуть Іллара. Я залишила свій храм багато років тому, але тепер потребую вашої допомоги.

— Що сталося, Іллара? — запитав Мерідар, помічаючи її тривогу.

— Наше королівство Таренгард потрапило в біду, — продовжила жриця. — Після смерті старого короля на престол зійшов його молодий син, король Ардален. Спочатку він здавався добрим правителем, але незабаром захопився чорної магією.

Мерідар похмуро кивнув, розуміючи, куди веде ця історія.

— І що сталося потім? — запитала Аліна.

— Все вийшло з-під контролю, коли Ардалена заволодів злий дух, — сказала Іллара, її голос затремтів. — Відтоді в нашому королівстві панують хаос і страх. Люди страждають, а темрява поглинає наші землі. Ми не можемо більше терпіти цього. Я прийшла, щоб просити вас про допомогу. Ви — наша остання надія.

Мерідар замислено дивився на жрицю. Він знав, що це буде нелегка задача, але він також знав, що не може відмовити у допомозі.

— Ми допоможемо вам, Іллара, — сказав він нарешті. — Але нам потрібні деталі. Що саме сталося і як ми можемо звільнити Ардалена від цього злого духа?

Іллара зітхнула з полегшенням, почувши, що вони погодилися допомогти.

— Злий дух заволодів королем через старовинний артефакт, який він знайшов у старих руїнах, — пояснила вона. — Цей артефакт — древній амулет, що містить в собі силу древніх демонів. Єдиний спосіб звільнити короля — це знищити амулет і вигнати духа.

Мерідар кивнув, усвідомлюючи складність завдання.

— Ми підготуємося і вирушимо до Таренгарда, — сказав він. — Але ми повинні бути обережними. Злий дух не віддасть свою здобич без бою.

Аліна, Фінора і Аріанор підтримали рішення Мерідара, готуючись до нової пригоди. Вони знали, що цей виклик буде важким, але їхня рішучість допомогти тим, хто потребує, була сильнішою за будь-які страхи.

Так почалася їхня нова місія — вирушити до Таренгарда, знайти амулет і звільнити короля Ардалена від злого духа. Вони знали, що попереду їх чекають небезпеки, але разом вони були готові подолати будь-які випробування.

Зібравши необхідні речі і підготувавшись до нової місії, Мерідар, Аліна, Фінора і Аріанор вирушили в шлях. Їхня дорога лежала через густі ліси і широкі річки, де кожен крок міг приховувати небезпеку. Попереду була повна невідомість, але їхнє прагнення допомогти королівству Таренгард надавало їм сил.

Ліс був тихим, тільки інколи чути було спів птахів і шелест листя. Дерева високо піднімалися над ними, закриваючи небо своїми кронами. Вони йшли мовчки, кожен з них був занурений у свої думки.

— Як ми знайдемо цей амулет? — запитала Аліна, порушивши мовчання. — Ми навіть не знаємо, де саме він знаходиться.

— Ми знайдемо його, — відповів Мерідар впевнено. — Злий дух не зможе сховати свою силу від нас. Я відчую її, коли ми будемо поруч.

Фінора, що сидів на спині Аріанора, оглянувся навколо, пильно вдивляючись у глибину лісу.

— Ми повинні бути обережними, — сказав він. — Ліс може приховувати багато небезпек.

Аріанор повільно кивнув, відчуваючи напругу своїм інстинктом. Його могутнє тіло було готове до будь-якої загрози.