Частина 1

Коли ти початківець у академії космічного флоту на пілотному відділенні, основних правил у тебе всього три:

ПЕРШЕ та незамінне:
- Дотримуватися точної інструкції з керування літаючим апаратом.

ДРУГЕ:
- Студент не має права літати без присутності інструктора на борту чи на відправній станції.

ТРЕТЄ:
- У разі непередбаченої ситуації (небезпеки, поломки чи інше) керування літаючим апаратом слід негайно передати інструкторові.

Що ж зробив цей недоумок? Він порушив всі ці чортові правила внівець!

Для внесення ясності, хочу трохи пояснити як працює система навчання на цій непростій спеціальності.

Всі кораблі академії мають подвійний мозок - два комп'ютери та два пульти, що керують одним космольотом. Тобто, простіше кажучи, інструктор, що залишається на станції, може повністю контролювати та керувати кораблем, в якому сидить студент. Ви запитаєте: «а як же поломки? Що якщо зв'язок перерветься?» - На що я відповім «не перерветься». Перш ніж флот дійшов до цієї технології, постраждало чимало студентів, але тепер все інакше. Академії та училища запросили для студентів безпечні варіанти польотів, і після кількох років трудомісткої праці були винайдені моделі навчальних космольотів "Доротей 031-05". Штука чудова, а головне - безпечна.

А головне створена для таких ідіотів, як мій чортів племінник!

Нік в академії лише півроку, на випробувальному курсі. У флот беруть тільки повнолітніх, навчання триває два роки, тому студентів набирають із шістнадцяти-сімнадцяти. Цей шкет потрапив туди о чотирнадцять. Не без моєї допомоги, але це не так важливо. Талановитий, зараза.

Мати Ніка - моя сестра ще вдома за ним не могла встежити. Зі школи він весь час втікав, хоча вчився непогано, і тому отримував низькі бали за відвідуваність. У школах запровадили якусь нову систему, досить складну, дітям і правда доводиться не просто, але ті, хто закінчує добре, мають прямий доступ до будь-якої спеціальності у флоті. Школа тепер навчала їх усьому необхідному для цього - на кшталт пріоритету.

Шеллі - знову ж таки моя сестра - жінка хороша. Вона добра і трохи наївна, її у флот не взяли, тому вона зайняла себе тим, що могло допомогти людям подолати свої проблеми, вона зменшувала їх кількість, починаючи з малого - лагодила зламані речі. Виходило у неї непогано, і запал було де випустити, коли потрібно. Вона мала свою невелику майстерню неподалік від дому.

Батько Ніка був покидьком. Шеллі покохала його ще у старшій школі, бігала за ним, хоча він навіть не помічав її присутності. Познайомили їх якісь сумнівні друзі, той наплів їй, що хоче у флот, мовляв, зірки любить і хоче пригод. А яка дівчина не хоче зірок і пригод, та ще й з гарним хлопцем? - Та звісно ж, що мало яка. Сестра у мене не вирізнялася феміністичними поглядами, чи бажанням бути першою, вона дивилася на життя просто. Ну, а далі все само якось зав'язалося. У флот вони не потрапили, після школи чухнули до технологічного університету, цей ублюдок втік в середині другого курсу, залишивши Шеллі вагітною, а потім флот повідомив про зникнення нової моделі міні-космольоту. Все було ясно, цей кретин страшенно класно вмів літати. І цей кретин передав свій талант Ніку.

Чому талант? Поясню. Бути уважним, мати хорошу моторику, слух, зір, реакцію - дуже добре. Студенти швидко освоюють ці навички в академії, а ті, хто приходить вже з наявними, випускаються відмінними пілотами. Але є такі, як Нік. Їм не потрібно нічого робити, вони знають корабель, відчувають його, чують та розуміють. Зрозуміло, щоб взяти і полетіти однієї кнопки не вистачить, потрібна практика та базові знання.

Не для мого племінника.

Цей камікадзе-недоросток ще в дев'ять років викрав мій міні-космоліт, і поки ми з Шеллі обговорювали, як вирішувати проблеми з його оцінками, він долетів до мезосфери, зробив там кілька невмілих витків і повернувся назад - задоволений, як кіт по обіді. Я тоді так лютував, що навіть пам'ятаю погано деталі, все як у тумані. Як з'ясувалося пізніше, Нік кілька років вивчав будови пультів, їх види, методи управління. Шеллі сказала, що він уже катався на симуляціях, одна з яких була дуже схожою на справжній політ. Я звинувачував себе, що зіпсував хлопцю таку подію, але потім перестав.

Нік ще та заноза. Його шкода буває тільки за очі його величезні безсовісні. І дивуюся, чому взагалі ведуся на них постійно, начебто вже доріс до такої посади, коли дитячі очі не повинні ламати мене. Скидаю все на родинні зв'язки.

Після того разу п'ять років тому, Нік робив це ще неодноразово, якось викрав космоліт навіть зі мною на борту. І я ж знаю, що він молодець, що він унікальний, але чорт забирай, але це навіть не машина. Космоліт штука небезпечна, їхня розробка ще не досягла ідеалу. Люди не отримують їх як машини, і їм не дозволяється купувати їх просто за бажанням. Свої міні-космольоти отримують зазвичай члени флоту, і ми маємо право ними керувати. Це лише швидкий засіб переміщення, коли потрібно терміново полетіти з Нижньої станції до Верхньої. Ми не гасаємо як мухи на просторах космосу, до такого технології ще не доросли. У відкритий космос випускають лише експедиції - найчастіше кілька великих космічних кораблів на рік. На них йде багато ресурсів та енергії, тому пілотів теж відбирають ретельно.