52.

Сказати, що я була в шоці — це нічого не сказати.

— Тобто ти весь цей час мені брехав? — обурено запитала я.

— Я просто не все розповідав, — невинно відповів він.

— Ти… — злилася я. — Господи, яка ж я була дурепа! Навіть не підозрювала.

— Правду кажуть: якщо хочеш щось заховати — сховай на видному місці, — вже веселіше сказав Олег, а я не придумала нічого кращого, як зняти кросівок і жбурнути в нього.

— Це тобі за те, що ти такий розумний! — він встиг ухилитися, але я кинула й другий. — Це за душ під водоспадом, під крижаною водою!

Він знову ухилився, а мене розпирали емоції. За кілька метрів від себе біля паркану я побачила шишки й, не думаючи ні секунди, взяла одну з них.

— І ще за те, що змусив мене думати, ніби ми тут як дикуни живемо!

— Між іншим, ти дуже швидко освоїлася.

— Олег!

Я кинулася за ним, але він встиг забігти за будинок з іншого боку.

— Стій!

— Ага, зараз!

— Я тебе приб'ю!

— Спочатку треба мене наздогнати!

Він сказав це з такою нахабною посмішкою, що я остаточно втратила залишки здорового глузду й побігла за ним, але швидко передумала, бо в шкарпетках було незручно, тому я мовчки повернулася до будинку.

— Ти куди? — запитав десь здалеку.

— Збиратися, — буркнула я.

— Ти ж зібрана вже була.

— Ключове слово — «була»!

Це капець. Повний до того ж. Я не могла перестати картати себе, адже якби в перший день усе роздивилася — дізналася б, а я… ну яка ж дурепа! Мені хотілося відправити ідеального й продуманого Олега з його ідеальним планом куди подалі.

Я швидко кинула в сумку телефон, навушники, зарядний пристрій про всяк випадок і полізла в шафу в пошуках чогось, навіть сама не знала ще чого.

Вибір у мене був невеликий, та все ж хотілося чогось особливого. Як-не-як, у люди за стільки часу. Врешті обрала вільну білу сорочку-сукню з пишними рукавами, а талію підкреслила жорстким чорним корсетом із сяючими ланцюжками та стразами.

Потім нашвидкоруч підкрутила волосся, і м’які локони недбало розсипалися по плечах. Я нанесла макіяж трохи яскравіший, зробивши акцент на губах та погляді. Образ вийшов сміливим і трохи провокативним.

На вулиці вже чекав переодягнений Олег і помита машина. Is

Він якраз щось закидав у багажник, але коли почув стукіт моїх підборів, обернувся і завмер.

Його погляд повільно ковзнув від моїх підкручених локонів, затримався на яскравих губах, опустився до затягнутого корсетом силуету й зупинився на відкритих ногах. Нахабна усмішка, яка ще кілька хвилин тому прикрашала його обличчя, моментально зникла.

— Ти… — він на мить втратив дар мови, провівши долонею по потилиці.

— Піднімай щелепу й поїхали, — карбуючи кожне слово, мовила я і граційно пройшла повз нього, обдавши ароматом парфумів та стуком підборів, і впевнено схопилася за ручку пасажирських дверей.