Глава 9

Всю ніч Данило прокрутився, як вуж на пательні. Гостра нетерплячість оволоділа ним. Хлопець і встиг пожалкувати, що пообіцяв зачекати з дослідженням, і вмовити себе, що все йде як належне.

По шибках безперестанку стукав дощ, і хлопець боявся, що на ранок вулиці поринатимуть у чорній смолі. Та прокинувшись вдосвіта та швидко виглянувши у вікно, Данило полегшено зітхнув – навколо дорога блищала від вологи, а дрібноросла трава хизувалась вбранням з роси, поки енергійне сонце вигрівало їхні боки.

Довкола стояв нетипово жаркий, проте спокійний ранок. Жодного натяку на огидну смолу.

Провівши в передчуттях всеньку ніч, в університеті хлопець не на жарт розпозіхався. Це дратувало його одногрупників, так як Данилові зівки заражали інших впускати якомога більше додаткового повітря до легень.

Так само, як і минулої п’ятниці серія лекцій розпочиналась зі спортивної медицини. Дзвінок ще не пролунав, тож всі гортали соціальні мережі або пили дешеву каву, яку замовили в пишногрудої продавчині у буфеті на сьомому поверсі. Атмосфера в аудиторії трималась, так би мовити, сонно-кавова.

Аліса ще не з’явилась, і Данило зайорзав:

«Раптом не захоче розмовлятиме або взагалі не прийде», - невпевнено думав він.

Проте він помилявся. Заведена дівчина влетіла до світлої кімнати, наспіх вітаючись з усіма і падаючи біля Данила.

- Боявся, що не прийдеш, - першим промовив хлопець.

- Маячня, я не пропускаю заняття, - запевнила Аліса.

- А минулого четверга?

Дівчина витягала конспект та ручку й здебільшого пробубоніла собі під ніс:

- Виняток з правила. Більше не повториться.

- Де ти тоді була?

Данило відчув, що вже має право почути розгорнуту відповідь, адже від подруги віяло певною прихильністю. Плюс його переконував сам факт того, що Аліса взагалі щось говорить, а не шикає та ігнорує.

- Так, - легенько ляснула по столу вона. - По-перше, не скажу. По-друге, зараз вгамуємо твою цікавість.

Вона похапцем витягла з сумки аркуші цупкого паперу й розгорнула посередині. Тепер половину їхньої парти займало видання під назвою «Сьогодення».

- Ти купила газету? – вразився Данило, якому врізався в ніс запах свіжо-надрукованого паперу. - За вікном не тисяча дев’ятсот вісімдесятий.

- Ой, відвали. Слухай-но краще.

Аліса сконцентровано перекинула руду косу за спину і почала читати, рухаючи пальцем за рядками тексту:

- Вчора на Самураєвському проспекті близько дев’ятої години на миловарні «Бітумен» стався виробничий вибух. За даними рятувальників вогонь охопив незначну частину території заводу, який гасили протягом години. Містяни могли спостерігати за яскравим світлом та чорною димкою, що здіймались над миловарнею. Жертв та постраждалих не виявлено. Небезпека для…

- Екологічного фону відсутня, - закінчив за подругою Данило.

- Звідки ти…

Дівчина обернулась до друга, намагаючись зрозуміти, як він вгадав останнє речення.

Зі всезнаючою лінивою посмішкою Данило дивився на Алісу, вертівши новеньким смартфоном перед її обличчям. 

- Алісо, знайомся – Інтернет у смартфоні, - замахав пристроєм він. - Інтернет у смартфоні – Аліса.

- Оригінально, - фиркнула вона, згортаючи газету.

- Хтось у когось вкрав статтю, ая-яй, - підкреслив Данило.

- Дивно, що не вказали причину вибуху, - замислилась дівчина, оглядаючи гомінливих студентів, яким було начхати на події у місті, особливо коли за вікном день навіжених вечірок та безпринципних гулянь.

- Миловарня «Бітумен», - повторив хлопець.

Назва була йому знайомою, і він силився пригадати чому.

- Ти чув про неї?

- Так! – осяяв хлопець. - І ніколи не здогадаєшся, де саме.

- Здивуй мене.

- У тролейбусі, - клацнув пальцями він.

- Оу, там завжди найсвіжіші новини, які переважно складаються з місцевих побрехеньок, - закивала дівчина.

- Свідчення дідуганів, що горланили на весь салон, не блищали оптимізмом. Вони поливали брудом всю їхню контору.

- Хто б сумнівався.

- До речі, це сталось у день фіналу зі стрибків.

Аліса сумно піджала вуста, утримуючись від коментарів.

В будь-якому випадку відповідати їй би не довелось – як завжди розкудланий викладач зі спортивної медицини забіг до аудиторії, не нехтуючи можливістю привернути до себе увагу шарканням черевиками по підлозі.

- Так як деякі з вас виявились дещо чутливі до обраних мною тем до повторного опрацювання, - обвів поглядом студентів він, зупинившись на Данилові, - тож сьогодні поговоримо про медичну реабілітацію.

- От козел, - виплюнув Данило.

- Не зважай, - рекомендувала Аліса, знімаючи ковпачок від ручки.

- Звичайно, якщо ви втопились, то навряд чи будь-який лікувальний аспект вас витягне з того світу… - відкрито глузував професор, сподіваючись отримати підтримку своєму чорному гуморові, проте студенти зостались відчуженими.