Глава 8

Веселий передзвін дівочих смішків зливався з блискучими бризками комфортної води.

У мілкому басейні жіночки перекидались резиновим м’ячиком, отримуючи необхідну їм дозу розслаблення та задоволення. Рум’янець на опухлих щоках та сяяння в очах майбутніх матусь викликали в Аліси крайнє розчулення, що відгукувалось теплотою десь на дні серця.

Тренер-новачок Аліса Івченко упадала всією душею за заняттями зі своїми підопічними. Кожного разу після тренувань вона виходила натхненною та ощасливленою. Можливо, через те, що такі почуття найважче відшукати, вона тримала в таємниці свій додатковий рід занять, щоб ні в якому разі якась почвара не зурочила її успіх на маленькому острівку щастя.

Чого вона точно не очікувала, так це появи на її заняттях Данила, мов грому серед ясного неба. Заскочена зненацька, злість – перше, що відчула дівчина, про що одразу пожалкувала. Адже впускати у святилище гнів – запорука розростання всеохоплюючого негативу.

Згодом, вона охолола і прийняла, що рано чи пізно варто було поділитись новиною з найкращим другом. Хоча вона сумнівалась, що хлопець її підтримає, а стоятиме на тому, аби Аліса зосередилась на участі у турнірах та підтвердженні звання майстра спорту з плавання.

Данило напрочуд здивував, заявивши про повну підтримку Алісиних вподобань. Також він ні словом обмовився про її повернення до рідного професійного шляху.

Все ж дівчина побоялась зізнатись йому, що в подальшому мала задум присвятити весь вільний час заняттям з фізичної терапії та ерготерапії, що йшло в розріз з їхніми спільними мріями щодо кар’єри плавців.

В будь-якому випадку Аліса була щиро вдячна йому за лояльність у виборі захоплення. Нехай Данило, чухаючи потилицю, і спантеличено споглядав за вагітним жінками, які перевальцем виходили з басейну, погладжуючи круглі животики. Хлопець вперше видавсь Алісі таким розгубленим, однак кумедним.

Дівчина не вигадала, як краще висловити вдячність другові, тому вирішила затягти його до води. Назад до рідної стихії, де б він звільнився від своєї боязкості, що жевріла в брунатних очах, тільки-но Данило глядів на дно басейну.

Рано чи пізно, але він мав стикнутись зі своїм страхом, що спіткав його після падіння Бажани. І Аліса взялась реалізовувати нескладний план.

Проте дівчині було невтямки, що її задум виявиться настільки провальним. Як для Данила, так і для неї. В результаті постраждали обидва. А це не той ефект, на який розраховувала Аліса.

З тиждень вона знаходилась у темряві – наполохана, без пояснень, з тяжким тягарем на душі, через свої необачливі вчинки. Спорожніле місце Данила на парах лише додавало розуміння, що вона надзвичайно схибила з планом.

Аліса із затамованим подихом чекала на четвер, щоб цілком поринути у тренерство та абстрагуватись від переживань.

Інструктування з аквааеробіки – єдине, що здатне було втішити дівчину. Тому не дивно, що їй полегшало, коли підопічні переодяглись у зручні купальники та позалазили у воду, приготувавшись виконувати настанови молодої тренерки, аби підвищити тонус свого тіла та якнайкрайще підготуватись до пологів.

Дівчина до останку віддалась нехитрій науці фізіотерапії й не помітила, як спливли основні хвилини до кінця заняття. Як завжди допомагаючи жінкам вибиратись по драбині з води, Аліса не бажала, щоб цей момент закінчився та потрібно було виходити у ту неблагодатну реальність з її заплутаними стосунками та каверзними подіями.

- На все добре, леді. До наступного четверга! Не забувайте добре харчуватись. За двох, дами. За двох! – махаючи рукою на прощання, наставляла вагітних Аліса.

Раптом у дверях замаячила чоловіча фігура, яку дівчина не одразу розпізнала й хотіла було прогнати. Та коли до неї дійшло, хто пробрався до басейну без перепустки, зніяковіло видихнула:

- Оу.

З-під козирка синьої кепки на неї прикро дивився Данило.

- Ну, звичайно, - дівчина ніби фиркнула, а ніби й чихнула. – Не минуло й ста років.

Притиснувшись одним плечем до стіни, хлопець так і лишивсь стояти біля входу, не перетинаючи безпечну межу, з якої Аліса в гарячці примудрилась би завдати невідворотної шкоди.  

- Чого тобі? – буркнула вона.

- Алісо… - зробив невпевнений крок Данило і миттю завмер.

- Ні. Ні, - перервала його Аліса.

Її буквально почало трясти від гніву, щойно його нерішуче звернення добралось до вух.

- Не хочу навіть чути твою заїжджену платівку: «Я не подумав», «Не знав, що так вийде», «Не передбачив» і так далі. Все це мені добре знайомо. Тож не починай.

Нервово заламуючи кисті рук, Аліса інфантильно махала головою.

- Я не потуратиму тобі. Ні за що, - вказала вона на свою чітку позицію. - Просто забирайся геть. Чого б ти там не припхався. Щасливої дороги.

Данило подумав, що надію точно втрачено, адже Аліса відвернулась піднімати розкидані нудли. Та вона здивувала його, коли миттєво випросталась та без підготовки взялась жбурляти розлючені іскри з очей всуміш з гнівною тирадою:     

- А знаєш, я все розумію. Буквально все. Твоя сестра у комі. Ти наляканий. Вода також становить потенційну загрозу. Плавання зараз останнє, чого ти хочеш на цьому світі. І, вибач, затягувати тебе до басейну дійсно було поганою ідеєю. Ніяк не влучною. Я сподівалась, що ти якось пересилиш себе, адже до відбіркових на Олімпійські залишилось зовсім мало, а ти не займався з часу стрибка Бажани. Думала, що тобі потрібен якийсь поштовх, аби ти згадав, чого прагнеш і, не зважаючи на минуле, зосередишся на майбутньому. Проте мої розрахунки дали маху. Так, визнаю, що не мала права так насідати зі своєю реверсивною психологією. Це було безрозсудно. І прошу вибачити мене за мій фатальний промах.