Глава 4

На приліжковій тумбі заворушився смартфон. По слизькій поверхні він довібрував до краю й впав на пухнастий килим, зникаючи серед щільного ворсу.

Данило розплющив одне око та потягся за телефоном. На екрані – кілька пропущених від тренера та повідомлення від оператора про нарахування мегабайтів за зміненим пакетом послуг.

Зазвичай з ранку він отримує купу повідомлень від Аліси, якій добре відомо, як важко вставати хлопцеві зранку, тому вона накидає смс зі смайликами, щоб доповнити сигнали будильника. Цей ранок був позбавлений Алісиної турботи, від чого Данило завив.

Вчора він здорово погарячкував, про що пожалкував тільки-но опинився на ґанку спорткомплексу. Однак мужності перепросити, списавши все на емоції, забракло. І тепер Данило з «особливим ентузіазмом» пожинав наслідки свого чи то боягузтва, чи то гордості.

Загалом хлопець прокинувся у препаскудному настрої, ще й з металевим присмаком у роті. Уві сні від нервувань від згриз собі вуста.

Із дзеркала на нього витріщився якийсь побитий пес. До того ж Данило примудрився порізати щоку під час гоління і виглядав так, ніби посварився з тамтешніми хуліганами.

Не гаючи дорогоцінний час, Данило одягнув вчорашню сорочку, яка теліпалась на спинці стільця. А коли взяв натягти джинси, то прищурився. На задній частині лівої калоші там, де колінка, розтіклась чорна пляма, розміром з кругле печиво «Орео».

- Що за дурня? 

Хлопець потер її та понюхав: на дотик – не масляниста, на запах – ніяка. Він замислився, звідки вона могла взятись. Той дивний чорний дощ можна відкинути, адже це нові штани, які він переодягнув вже в лікарні. Сидів Данило тільки в коридорі біля палати та на вишці в «Сатурні».

- На бортику…

Він пообіцяв собі обов’язково подумати про це пізніше.  

Мати Данила зранку поїхала до Бажани, а тато – на роботу. Хлопець зібрався на лекції в університеті, а опісля – до сестри. Ще в його планах мигкотів доволі утопічний пунктик: «Помиритись з Алісою». Як йому тільки вистачило нахабства образити подругу, яка постійно його виручала?

Студентське життя бурлило й капало з каструлі, варто було ступити до корпусу. Безперервна метушня учнів (від першокурсників до випускників) між кабінетами обумовлена скорим настанням сесії та дипломуванням. Кожен старався вихопити гарну оцінку за диференційований залік та отримати найвищий допуск до екзамену.

Погоня за п’ятірками нагадала Данилові, що його забіг от-от розпочнеться, бо лекція з філософії у розкладі красувалась першою. Від досади хлопець занив.

- Брате, що таке? – ззаду по-дружньому напівобійняв Данила одногрупник Артем.

Тьомчина життєва ідеологія напрочуд проста: дають – бери, не дають – не проси, але ні в якому разі не тужи. З огляду на це, з нього ще не сповзало вбрання з піднесеного настрою та крокодилячої посмішки.    

- Філософія скоро, - жорстко тикнув у розклад на стенді Данило, ледь не прорвавши папір.

- Таааак, - підтвердив Артем, - з норовливою викладачкою. Якби ж то вона постала перед нами немічною старою, то язика під замком я б не тримав. А так… Жінка – персик. Спілий, соковитий. Кусаєш – і аж по підборіддю тече…

- Ясно-ясно, не продовжуй, - збив мрії про персики хлопець. - Справа не в професорці, а в дисципліні.

- Буває, - не заморочувався осяяний Артем. - Проте щоб поладнати з предметом, може, необхідно під’їхати до професорки на нехилій кобилі із середземноморськими дарами…  

- Та йди ти, - Данило жартівливо пихнув одногрупника під ребра.

- Аліса вже прийшла, не в курсі? – спитав хлопець, поки вони йшли до аудиторії.

- Не бачив, брате, але ця руда бестія вже має десь бути, не запізнюється ж ніколи, - запевнив Артем. - А, і, Даньчику, не хотів ятрити ту рану, але мені прикро через те, що сталось з Бажаною. Можемо чимось допомогти? Всі питають, але бояться докучати.

- Ні, навряд чи. Але дякую.

- Свисти, брате, якщо що.

- Добре.

- Готовий? – постукав три рази по зачинених дверях одногрупник.

Жестом Данило показав «так собі» та взявся виглядати Алісу.

Разом з дзвоником до аудиторії прийшла викладачка, кинувши холодне: «Усім доброго ранку». У відповідь студенти індиферентно замугикали й розсілись за партами.

Протягом лекції Данило одно переводив погляд з блідих надписів на дошці на порожній стілець поряд. Аліса так і не прийшла. Ні на першу пару, ні на наступні. Хлопець старанно конспектував кожне слово на парах, аби представити подрузі достойний конспект. Плюсом було те, що такі конспекти послугують гарним приводом пересіктись.

Після лекцій з філософії та самозахисту в Данила за розкладом було тренування з боксу.

Під пильним наглядом та точними вказівками тренера хлопець з останніх сил лупив по боксерській груші, вивільняючи все погане, що шкребло душу. Впродовж тренування він встиг зловивши декілька ласолюбних поглядів на своєму відкритому торсі дівчат з секції аеробіки, які займались в сусідньому секторі. 

Неабияк пропотівши, хлопець радо змив з себе залишки негативу та, перш ніж навідати Бажану, ринувся додому до Аліси.