Пролог

Жасмин

— Жасмин?!

Цей мелодійний, злегка хрипкуватий голос я впізнала б із мільйона інших. Він розрізав вуличний шум раптово, змушуючи моє серце зробити дивний кульбіт десь під ребрами ще до того, як холодний раціональний розум встиг обробити звук.

— Я не вірю своїм очам… Стій! Я що, забув напнути вранці ті кляті лінзи, і в мене вже почалися повноцінні галюцинації?!

Я повільно закотила очі, ховаючи посмішку, що зрадливо смикала куточки губ, і звично заправила за вухо неслухняне кучеряве пасмо. Вітер підхопив поділ мого бежевого тренча, коли я обернулася всім корпусом.

Назустріч мені широким та до біса впевненим, як завжди, кроком ішов Матвій. Смаглявий, наче щойно зійшов із середземноморського узбережжя, у темно-синьому кашеміровому джемпері, який щільно облягав його занадто рельєфні, як для звичайного фінансиста, плечі, та модній чорній шкіряній куртці. Вільні темні джинси ледь прикривали масивні черевики — з його зростом під два метри й сорок шостим розміром ноги будь-яке намагання здаватися непомітним було приречене на провал. Поруч із ним мої скромні метр сімдесят три миттєво втрачали будь-яку солідність.

— Ти дурень? — видихнула я, щільніше закутуючись у тренч і намагаючись виглядати максимально суворо.

— Я?! — Матвій театрально скрикнув, схопившись за серце, проте ямочки, що залягли біля куточків його рота, видали його з головою. — Неймовірно! Не бачилися вічність, ти буквально щойно ступила на рідну землю, а я вже клятий дурень. Дякую, Жазі. Ти просто втілення витонченої гостинності, знаєш.

— Йди-но вже сюди, клоуне, — здалася я й ледь помітно розвела руки.

Слово «обережність» для нього ніколи не існувало…

Матвій налетів, наче штормовий порив. Перш ніж мої легені встигли набрати повітря, його довгі й гарячі пальці впевнено лягли мені прямо під ребра, легко й без зусиль відриваючи мене від асфальту сантиметрів на сорок щонайменше. Світ гойднувся. Я вискнула, інстинктивно вчепившись у його широку шию, а він просто закружляв мене на місці, притискаючи до себе так міцно, ніби перевіряв, чи я справжня.

— Боже, як я за тобою скучив, Жасмин! — видихнув він просто мені у відкриту шию.

Його гаряче дихання обпекло ніжну шкіру над ключицею, і по хребту прокотилася неочікувана тягуча хвиля тепла. Від нього пахло приголомшливо: сухий кедр, гіркий чорний перець, соковитий цитрус, відлуння запаху дорогої шкіри нових автівок і той специфічний, чистий аромат його власного тіла, який не сплутати ні з чим.

— Ви з Аміною просто дві безсовісні курки! — продовжував він бурчати, зариваючись носом у моє волосся. — Втекли в ту кляту Італію й кинули мене тут на поталу сімейним амбіціям і цьому дурнуватому лейблу!

— Матвію, припини! — я тихо захихикала, відчуваючи, як щоки починають пашіти. — І опусти мене, дикуне, люди ж дивляться!

Він повільно, майже знехотя опустив мене донизу. Однак, коли мої підбори нарешті торкнулися плитки, його важкі долоні не зникли одразу — вони затрималися на моїй талії ще десь на дві зайві секунди, пропікаючи крізь шар тканини тренча, поки темні очі прискіпливо ковзнули по моєму обличчю, змушуючи повітря між нами стати раптом занадто щільним.

— Я теж за тобою сумувала, — прошепотіла я, пересилюючи раптове збентеження і знову поправляючи пальто. — Нам з Аміною ой як не вистачало постійно скиглючого хлопчика під боком.

— Ха-ха-ха! Ду-уже смішно, — скривився Матвій, скидаючи напругу й закочуючи очі до неба. — А тепер пояснюй: що ти тут робиш? Коли повернулася? І чому я дізнаюся про це посеред вулиці, наче сторонній перехожий?

— Зменш гучність, Матві-іє! Я повернулася майже тиждень тому. Хіба Аміна нічого тобі не писала?

— А хіба вона мала зійти до простого смертного брата? — ображено буркнув він, схрестивши руки на грудях. — Усе зрозуміло! Мене офіційно викинули з вашої жіночої коаліції. Я більше не в пріоритеті…

— Ну, Матвій… — я ступила ближче і, не втримавшись, поклала долоню йому на плече.

Тканина куртки була м’якою, але під нею перекочувалися сталеві м’язи. Матвій і справді помітно помужнішав за цей час: плечі стали ще ширшими, лінія щелепи — різкішою, а в погляді з'явилася та сама важка чоловіча впевненість, від якої в горлі чомусь пересихало, або викликало особливу пошану.

— Звісно, ти потрібен. В Аміни просто завал з екзаменами, вона спить по три години на добу. А я повернулася, щоб нарешті навести лад у логістиці батькової агенції. Ти ж сам знаєш — він загруз у справах без мене, а ви ще й щосуботи пропадаєте на своєму більярді. Наші татусі за тими партіями явно не бізнес обговорюють.

— Розкусила, аналітику, — Матвій хитро примружився і повільно, з неприкритими бісиками в очах підморгнув мені. — Гаразд, курко, я офіційно більше не ображаюся.

— Яка я тобі курка?! — я не стрималася й дзвінко вліпила йому кулаком у біцепс.

Матвій лише тихо загарчав від задоволеного сміху, навіть не поворухнувшись. Впевнена, його м'язам цей удар здався укусом набридливого комара.

— Усе! Я забираю всі свої теплі слова назад! Я не сумувала, взагалі ні краплі. Бачити тебе не хочу!

— Гаразд, га-аразд, красуне, здаюся, — промуркотів він і, не питаючи дозволу, по-хазяйськи перекинув довгу руку через моє плече, притягуючи до свого міцного боку. Тепло його тіла накрило мене затишною хвилею любові до найкращого друга. — Я ж просто розучився жартувати від туги за тобою. То чого ти тут вештаєшся? Невже Анна вирішила затягнути й тебе у свої тенета?