Розділ 15

Коли Іванка прийшла у кафе, Андрій вже чекав на неї.

-Привіт. Давно чекаєш? - запитала Іванка, коли присіла за столик.

-Привіт. Ні, прийшов пару хвилин тому. Як твої справи? Як себе почуваєш? - спробував безтурботно відповісти Андрій, але в голосі чулися нотки злості.

Іванка не розуміла, що сталося. За цей тиждень Андрій був сама няшка і мати Тереза зі своєю турботою. А тут раптом нотки злості. Але дівчина вирішила не поспішати з висновками.

-Дякую. Втомилася дуже. І якось справді сьогодні не дуже добре себе почуваю. - спробувала дуже м'яко відповісти Іванка.

-Так? А вдень в тебе і настрій, і самопочуття здавалося були набагато кращі - хмикнув Андрій.

- Ти про що? - здивовано запитала Іванка.

-Чи це в тебе від мене настрій зіпсувався? - гаркнув Андрій.

-Андрію, я не розумію про що ти? І чому таким тоном? Я щось не так зробила? - так само різко відповіла Іванка.

-Ти ще і питаєш? Я до тебе зі всією душею, а ти…

-Що я?

-Я бачив тебе сьогодні в універі з якимось чоловіком. Стояли там зажималися, цілувалися. Він тебе всю обмацав, а ти і не проти. Фу, гидота! - бризгливо відповів Андрій.

У Іванки від відповіді Андрія аж очі округлилися. Дівчина зрозуміла про що говорить хлопець. Але, на такий тон явно не заслуговувала. Тим паче, з Олегом вони не  цілувалися і він її не обмацував.

-Так, стоп, Андрію! Що за тон? Ніхто ні з ким не цілувався, і ніхто нікого не мацав. Ти що слідкуєш за мною? - гиркнула Іванка.

-Ага, а то я не бачив. Ні, не слідкую. Я просто приїхав в універ, хотів дізнатися як ти. І побачив, що справи і самопочуття у тебе чудові. - зневажливо відповів Андрій.

-Дякую, за турботу. Та це вже перебір. То був мій добрий друг і ми стояли просто спілкувалися. Так можливо, пофлірували, але точно ніякого “фу”, про яке ти говориш не було! - спробувала виправдати себе Іванка.

Так вона добре пам'ятала, як танула сьогодні в полуобіймах Олега, але це дійсно був флірт, не “фу”, як говорить про це Андрій. Тим паче, хто він такий щоб забороняти їй щось.

-А це ти називаєш фліртом. Цікаво, а якби нікого не було поруч чим би цей флірт закінчився??? - знову з огидою запитав Андрій.

-Слухай, Андрію, я не розумію твого тону і твоїх натяків. Врешті-решт я вільна жінка і вправі спілкуватися з ким я хочу. Не питаючи твого дозволу! - фиркнула Іванка.

-А що тоді між нами? - запитав Андрій.

-А що між нами? Ми сходили на класне побачення. Все було чудово. Потім тиждень спілкувалися по телефону і… ти думаєш, що це дає тобі право обирати з ким мені спілкуватися???

-Я думав ми пара. А ти так вчинила… - з гіркотою в голосі відповів Андрій.

-Як я вчинила??? Як? Пофліртувала з іншим. Андрію, це абсурд. 

-Тобто, ти допускаєш флірт з іншими, коли ти в стосунках? - спантеличено запитав Андрій.

-Так, допускаю. Бо це нормально! Це флірт. Не секс! Я завжди вірна, якщо маю почуття! А флірт -це лише флірт. А в тебе якісь середньовічні уявлення про стосунки. Я не люблю, коли мені вказують, що я маю робити. - спробувала пояснити свою думку Іванка.

-Мені здається сьогодні то був не флірт, то був майже секс.

-Так, все досить! Андрію, це занадто. Стоп! Давай зробимо паузу. Я вже не можу. Нам треба побути нарізно і заспокоїтися. Ти або приймаєш мене отаку і довіряєш мені, або…

-Або? Що?

-Або нам краще розійтися зараз, щоб не зіпсувати те добре, що було …

–А що ти маєш на увазі “взяти паузу”?

-Андрію, давай пару днів -тижнів обдумаємо спокійно чи зможемо ми прийняти один одного з такими уявленнями про стосунки. Мені здається ми сильно поспішили, занадто бурхливо почали. Давай зробимо стоп. А далі час покаже.

-Добре.

-Вибач, я маю йти. Справді кепсько себе почуваю. Якось зідзвонимося. Бувай. - відповіла Іванка і спробувала піти.

-Давай я тебе підвезу. - відразу підхопив хлопець.

І як Іванці зараз не хотілося швидше дістатися дому, та погодитися на пропозицію Андрія вона не могла.

-Ні, Андрію, дякую. Нам краще поки завершити спілкування.

Іванка встала і пішла до виходу. Швидше додому - це єдине, що дівчина зараз хотіла.