Епілог

Дивне, монументальне й повне прадавнього завіту то було видовище, коли дві великі історичні артерії — розкішний, але знекровлений Кемет на півдні та заковані в залізо колісниці на півночі — одночасно схилилися перед невблаганним подихом вічності.

Так завершується перший том нашого роману, витесаного з граніту та зафіксована на сухих шкіряних сувоях. Він виконав свою велику місію: провів читача від першого Божого спалаху світла посеред первісного хаосу, крізь вогонь єгипетських кар, пустельні злидні, суворі суди та золоту пишність Соломонового храму прямо сюди — до руїн Самарії та палаців Олександрії, де людська гординя знову розсипалася на нікчемний попіл. Земля пращурів зітхнула полегшено, ховаючи під товщею базальтових пластів кістки царів та пророків, і застигла в глибокому німому очікуванні нової епохи.

Але не думайте, що на цьому Колесо історії зупинило свій вічний, нестримний біг! Попереду на нас чекають часи ще більш затяті, грізні й доленосні, перед якими блідне вся колишня бронзова слава Сходу.

Автор уже гострить свої сталеві пера та розгортає нові, чисті сувої папірусу, аби розпочати роботу над другим томом нашого епічного літопису.

Сюжет закрутиться у вихорі великих пристрастей та політичних зрад, де велична й підступна Клеопатра боротиметься за свій трон, а молодий та амбітний Октавіан Август торуватиме кривавий шлях до абсолютної влади над світом.

Там, серед мармурових залів пишного Риму та єврейських пагорбів, розгорнеться грандіозна священна драма нової ери. Земля затремтить під залізним кроком легіонів Римської імперії, а в убогих яслах Віфлеєма засяє сліпуче небесне світло, знаменуючи прихід нашого Месії — Ісуса із Назарету.

Приготуйся ж знову крутити колесо часу. Друга велика книга вже чекає на свій невблаганний час!

Кінець першої частини роману