24

Глава 24

Мама уважно спостерігала за тим, як я кладу тарілки з їжею на стіл. У неї в голові мабуть, уже роїться ціла купа запитань до мене. Так завжди буває, коли вона правою рукою впирається у свій правий бік й зводить свої густі, темні брови до купи. Та я вперто тримаю інтригу. А насправді просто не знаю з чого почати нашу розмову. Ми усе життя разом, а зараз доведеться сказати їй, що вона залишається одна, тому я вперто тягну час.

--- Мам, нумо вечеряти, а за чайком поговоримо.

--- Юлю, пошкодуй мене і негайно розповідай, що трапилося. Ти ж знаєш здоров'я у мене таке собі. Зайві хвилювання мені точно не підуть на користь.

Моя мама справжня хитрунка. Добре знає з якого боку  підійти, щоб вивідати те, що їй негайно хочеться дізнатися. 

--- Мам, тут така справа, ... ти лише не хвилюйся, ... --- від нервів кусаю нігті, бо зовсім не знаю, як моя мама сприйме мою новину. --- Мамусю, я зустрічаюся з Владом --- своїм директором. Ми хочемо спробувати жити разом ... у його квартирі, --- з короткими паузами випалюю новину вечора своїй матусі й затамувавши подих чекаю її реакції. 

Кілька секунд мама просто мовчить, не промовивши жодного слова. Далі бачу, що вона намагається осмислити, обдумати мої слова. 

--- Донечко моя, я така рада за тебе. Нарешті я дочекалася цього моменту. Та мене хвилює лише одне, ти впевнена у цьому Владові? Йому можна вірити?  Після Макса у тебе ж так давго нікого не було.

--- Мамусю, я зовсім ні в чому невпевнена, але точно знаю, що маю спробувати. Влад, єдиний чоловік з яким я можу плакати, мовчати та  сміятися одночасно. Саме йому я вперше відкрилася за три роки. З ним я почуваюся легко та невимушено. 

--- А знаєш, я здогадувалася, що між вами є щось більше ніж робота. Навіть з нашого балкону було добре видно, що цей чоловік дивиться на тебе з ніжністю.

--- Мамусю, моя мила, то ти не проти якщо я переїду від тебе? 

--- Звісно я не проти. Найбільша мрія мого життя бачити тебе щасливою, закоханою й завжди усміхненою. А коли ти збираєшся нас познайомити? Я хочу сказати йому в очі, що якщо він образить тебе матиме справу зі мною.

---  Мам, Влад не збирається ображати мене. Думаєш я так просто повірила йому з першого слова чи погляду? Він терпляче, крок за кром домігся моєї уваги. І так, я вас познайомлю ... завтра.  Влад приїде з ранку, щоб забрати мене на роботу. Поп'ємо чаю разом, заодне й познайомитесь. Думаю, він тобі сподобається.

Якби моя мама знала правду, яка є насправді, вона б Влада навіть на поріг квартири не пустила. Та я нічого не збираюся їй розповідати. Це наше з ним  минуле, яке ми забудемо, щоб рухатися у майбутнє. Яким воно буде ніхто з нас не знає, але відступати назад ніхто не буде точно.

--- Знаєш, Юлю, а ти мене вразила цією новиною.  Я вже перестала сподіватися, що щастя постукає у твої двері. 

--- Мамо, обіцяю все буде добре, --- заспокоюючи маму я сумнівалася у кожному своєму слові. Та я не відступлю назад. Не дам своїм страхам зруйнувати своє майбутнє. 

На столі завібрував телефон.  Невже Влад вирішив побажати мені <<на добраніч>>? Взявши телефон у руку  усміхаюся, ...  точно Влад. Кажу мамі, що маю поговорити і йду до своєї кімнати. Провівши вказівним пальцем по екрані, відповідаю на дзвінок.

--- Слухаю тебе, Владе! 

Я зручно вмостилася на своєму ліжку, переплівши випрямлені ноги. 

--- Доброго вечора, дівчинко! Чим займаєшся?

--- Вечеряла з мамою, розповіла їй про нас і про те, що переїждаю до тебе.

--- І ...??? 

--- Все добре, мама хоч і хвилюється, але рада, що я нарешті зважилася розпочати нові стосунки. Завтра вас познайомлю.

--- Ммм, ... сподіваюся, що я їй сподобаюся ... або до смерті налякаю.

--- Владе, ти зараз мене до смерті налякаєш. Чому так кажеш? Щось трапилося? З тобою все добре? 

Засипаю Влада запитаннями, але так і не чую жодної відповіді ... і мене це лякає ...

--- Сьогодні я трохи зіпсував свій зовнішній вигляд. Та думаю твоя мама знає, що шрами, синці та ссадна  прикрашають чоловіків?

--- Ти, що потрапив у аварію? --- налякано питаю я.

--- Ні, ... просто зустрів колишнього друга.