13

Глава 13

 Я саме сиділа за столом Наталії, коли з кабінету Влада вийшов розлючений Семен. Навіть не вийшов, а вилетів наче комета. Він одразу кинувся до мене з образливими звинуваченнями. 

--- Ах ти ж сіра канцелярська суко, невже не могла попередити, що він дав завдання перевіряти мене? Чому не сказала? Ти, що претиндуєш на моє місце? 

У голосі Семена звучала лише одна злість та ненависть. Обличчя налилося кров'ю, коли він нахилився до мого стола, очікуючи відповіді на своє запитання. 

Мій серцевий ритм став набагато частішим від звичайного, але оправдовуватися я не збиралася. Мені просто немає за що.  Сам винен, що зважився на таке. Не я крала гроші у фірми,  і не я обманювала директора.

 Вставши із-за стола  я налякано відступила назад. Спиною притулилася до стіни. Навряд чи він наважиться зробити щось погане у офісі де купа людей, але інстинкт самозбереження взяв своє. Чоловік миттю обійшов стіл, його рука злетіла догори, він схопив мене за волосся і потягнув на себе. Затиснувши рукую рота поволік у сторону туалету. 

Здавалося, що коли він мене відпустить, то все моє волосся залишиться у його кулаці.  Я навіть покликати на допомогу не змогла. Просто не сподівалася, що він наважиться на таке.Уже біля самого туалету щосили вкусила зубами його долоню за що отримала дзвінкого ляпаса і удар у скроню. Усе навколо мене оберталося ніби по орбіті. Та тепер у мене була можливість кричати і я на все горло кричала про допомогу. Хоч хтось мав почути мене  хоч цей негідник і закрив двері на замок. 

Я не переживу якщо він зґвалтує мене. А виглядає все так, що він саме  це негідник і хоче зробити. Я тремтіла усім тілом, мене нудило. Ніхто не дозволяв собі такого по відношенні до мене, принаймі три останні роки. Це точно! 

--- Ах ти ж паршива лесбіянка, кому і  що ти намагалася довести? Вся така неприступна і правильна. Зараз я тобі покажу, як доносити на колег, --- лютував Семен, бризкаючи слиною на всі боки. 

Семен просто оскаженів від люті. Він точно не в собі. Схопивши мене за блузку,  ... він розірвав її. Ґудзики з тріском  розсипалися по підлозі. Я затуляла себе руками та все марно. Ця сволота у двоє сильніша за мене.

--- Невже і ти захотіла залізти Владові у труси? Тому прикинулася вірним, сірим кардиналом  готовим у будь-який момент прийти на допомогу. Невже хотіла показати, що можеш бути вірною сукою для нього, як у офісі, так і в ліжку? 

Я зовсім нічого не розуміла, мене скував страх, але при цьому я не переставала боротися. Кричала, виривалася, намагалася щосили люпцювати негідника  руками та ногами, але наші сили були не рівними.

 Семен жбурнув мене до стіни і намагався зірвати бюстгалтер. Невже так і ніхто не прийде на допомогу? Коли він взявся розчіпати ремінь я жбурнула його у груди і кинулася до дверей. Мені здавалося, що цих три секунди можуть врятувати моє тіло від глуму. Та негідник вмить догнав мене і збив з ніг. Упавши на плитку я боляче вдарилася головою. Від удару знову усе пішло обертом перед очима. Знову малесенький шанс на порятунок змарновано.

--- Надумала втікати від мене. Не вийде. Ти поплатишся за те що зробила, --- кричав ще більше розгніваний Семен.

Стиснувши зуби ця мерзота сіла на мене зверху і почала мяти мої груди. Як же гидко від його грубих дотиків. Було відчуття ніби на мене  помиями плювали.

--- Ти ще <<дякую>> маєш сказати мені, що я саме так вирішив тебе наказати. Мабуть, ти й  члена ніколи не бачила, ... тупа лезбіянка. 

--- Мене від тебе нудить, негіднику,  --- усе, що спромоглася сказати я і зі всієї сили плюнула йому в обличчя. 

Я не здамся. Не дозволю,  щоб цей покидьок зґвалтував мене у туалеті. Колись я поклялася собі, що більше жоден чоловік не торкнеться ні мого тіла, ні моєї душі. То чому ж зараз я виявилася такою слабкою у цій боротьбі? Чому такі, як Семен вважають, що їм усе дозволено? 

--- Ах ти ж стерво ...

Схопивши за шию ця потвора почала мене душити. Він браку повітря я почала задихатися. За мить усе життя промайнуло перед очима. Невже поборовши стільки перешкод та випробувань усе так жалюгідно закінчиться?

Коли я вже майже зневірилася, що хоч хто небудь прийде на допомогу, хтось таки почав гримати у двері. Просто бив кулаком по склі  не хвилюючись, що може розбити його.

--- Допоможіть!  Прошу допоможіть мені, .... хто небудь! --- кричала я, зриваючи голос знову відбиваючись від негідника  Семена.

 Нарешті двері відкрилися, на порозі я побачила чоловіка з охорони і ... Влада. Вони обоє розгублено дивились на те  що відбувається. Першим спохватився Влад. Схопивши негідника за груди   він щосили врізав йому кулаком в обличчя. Збивши з ніг продовжив бити аж поки охоронець не відтягнув  його від закровавленого Семена. Мабуть, боявся, що той може вбити цю бридку свиню.

--- Негайно забери його звідси і виклич поліцію, --- прогримів Влад до охоронця. 

Я стискала у руках розірвану блузку, намагаючись хоч якось прикритися.  Було гидко і соромно. Влад присів біля мене й почав уважно розглядати. Торкався рук, спини, грудей, мабуть шукаючи якихось тілесних травм. Та найбільшу мою рану зовні не видно. Вона болить, обливається кров'ю, але це бачу і відчуваю лише я.

--- Сподіваюся він не встиг зробити щось погане? --- стривожено питає Влад.

--- Ні! --- шепотіла  лише губами, бо далі у мене почалася істерика і я дала волю сльозам.  Мене трясло так ніби я вийшла на двір роздягненою у тридцяти градусний мороз.

Влад зняв свій піджак й накинув мені на плечі, а далі підхопивши на руки поніс до свого кабінету. Ховаючи на своїх грудях від допитливих очей. Сторонитися його не було сил, тому притулившись до нього обійняла за шию. Його сорочка вмить стала мокрою від моїх сліз.

--- Заспокойся, я поруч і нікому не дозволю тебе скривдити.  Вже все позаду. Обіцяю негідник відповість за те,  що намагався зробити з тобою. Заспокойся,  дівчинко моя! Давай я відвезу тебе додому. Тобі потрібно привести себе в порядок, переодягнутися, прийняти душ.