10

Глава 10

 Мало не кожних десять хвилин я заходив до кімнати, щоб перевірити чи все в порядку. Юля задрімала, її груди, то здіймалися вгору, то опускалися вниз. Це називається рівномірне дихання, але чомусь саме маленькі акуратні груди привертали мою увагу найбільше. Мені ніяк не сходило з думки, що приховує мереживний бюстгалтер. 

У неї така красива фігура. Нащо Юлька так старанно приховує її? Навіщо псує безформенними костюмами? Таку талію, як у неї називають осиною. Її можна обійняти двома руками. 

Сам не знаю чому, але мені хотілося поцілувати її, торкнутися обличчя. Красивого блідого обличчя на якому дріботіли довгі вії. Вона навіть уві сні не спокійна. Цікаво  якби Юля відреагувала на мої дії?

 Звідки такі безглузді ідеї в моїй голові? Чому мене так нестримно тягне до неї?

Юля заворушилася і відкрила очі, видаючи протяжний, хрипкий  стогін. Облизала спраглі губи, а далі був  нічим не прихований, переляканий погляд. Вона боїться усіх чоловіків чи лише мене одного? Цікаво, що змусило її завжди бути на сторожі? Які таємниці приховує ця дівчина?

--- Як ти почуваєшся? Тобі краще? --- запитав я мягко, дійсно хвилюючись за її здоров'я.

--- Так, дякую, ... але мені треба у туалет, --- зніяковіло прошепотіла Юля, намагаючись піднятися з ліжка.

--- Давай руку. Я  допоможу тобі встати на ноги.

Влад простягнув мені свою руку і я не змогла її відштовхнути. Просто дивилася на його красиві довгі пальці, а потім подала свою руку. Які ж теплі його долоні, промайнуло у моїй голові. І мягкі ...

--- Ванна поруч. Іди, приводь себе в порядок, а я зачекаю на кухні, приготую нам чай. До речі ти який більше любиш?

--- Будь-який, --- відповіла я на ходу.

Зайшовши до ванної кімнати, закрила двері на замок. Оглянувшись навкруги сама собі не повірила де знаходжуся.  Глянула  на себе у дзеркало і жахнулася від того, як виглядаю. Вигляд у мене просто жахливий. Від мого акуратного пучка залишилося вороняче гніздо, а під очима брудна палітра осіннього листя. Треба негайно вмити обличчя. Стійкий макіяж просто водою точно невдастся змити. Довелося взяти Владове мило. Невже до кінця дня доведеться ходити з його запахом на шкірі? 

На скільки це можливо у чужій квартирі, приводжу себе в порядок і виходжу до Влада. Чоловік стояв біля плити розливаючи гарячий чай у дві білосніжні, порцелянові чашки.

Мабуть, почувши як скрипнули двері  повернувся до мене і усміхнувся. 

--- Все добре? Тебе більше не нудить? Як твоє самопочуття?

--- Дякую за допомогу. Навіть не маю жодного припущення, щоб це могло бути. Я не наркоманка і алкоголь ніколи не вживаю, --- пояснюю йому, хоча сама не розумію, що зі мною відбувалося.

--- Послухай, ... я поки теж не розумію, що трапилося,   але коли приїдемо до офісу обіцяю,  що обов'язково з цим непорозумінням  розберемося. Думаю, не просто так тобі стало зле з самого ранку.

Влад тепло посміхнувся, настільки тепло, що мій пульс збільшився в рази і кров заворушилася у венах. 

--- Дякую! Маю визнати, що якби не ви невідомо чим би все закінчилося. 

--- Давай, просто пити чай. Думаю будь-хто на моєму місці вчинив би так само. 

--- Давайте!

--- Я знаю, що ти мала виступити з промовою для тата. Зможеш, чи все відмінити? Я можу відвезти тебе додому якщо захочеш. 

--- Не треба у мене все готово. Зроблю усе,  як і планувала.

--- Ти в мене молодець, Юль! Хоробра дівчинка!  Якщо раптом тобі стане зле, одразу скажеш мені про це. Домовились?

--- Домовились! Ще раз дякую.

Добрий , щирий Влад мені зовсім не подобався. Не хотілося бути йому вдячною, не хотілося бачити у ньому нормального чоловіка. Легше ненавидіти ніж відчувати симпатію та вдячність. Легше засуджувати ніж прощати.

 Краєм ока я глянула на нього і від подиву мало не зірвалася з крісла, щоб як найдалі утекти  від цього чоловіка. Влад не може мені подобатися. Я не можу бути такою наївною і дурною одночасно. Він мій ворог, а до ворога не може бути симпатії ... чи я помиляюся? У книжках про кохання часто пишуть, що від ненависті до кохання один крок.

Повертаючись до офісу думала про те, як допоміг мені Влад. Навіть уявляти не хотілося, що б подумали про мене працівники нашої фірми. У мене був просто жахливий, неадекватний вигляд. Тому що сталося має бути пояснення і я обов'язково докопаюся до правди. Чудово розумію, що не з проста мені стало так погано. Але хто постарався поки не знаю.

Влад упевно вів автомобіль, лише час від часу поглядаючи у мій бік. Цікаво усі негідники такі красиві, чи цей особливий? 

--- Про що задумалася? 

--- Так,  ні про що. 

--- Юль,  у офісі вдай, що нічого не сталося. Поводься звично. Після урочистої частини, коли усі поїдуть у ресторан ми залишимося і розберемося з твоєю ранішньою кавою. 

--- Ви думаєте, що Наталія спеціально мені чогось туди насипала? --- ділюся з Владом своїми припущеннями.

--- Я нічого не думаю. Завжди довіряю лише фактам. Але крім неї ти ж ні з ким не спілкувалася зранку.

Влад виглядав таким серйозним і зосередженим, можна сказати справедливим і розсудливим. Зовсім не схожим на негідника з нічного клубу. Невже він змінився? Хоча, як я можу судити, коли нічого не знаю про нього. Не знаю яким він був і яким є зараз. Ми провели разом одну ніч, він був п'яним, а я накачана наркотиком.

Коли ми удвох зайшли до офісу майже ніхто не звернув на нас увагу. Усі в очікуванні свята. Лише Наталія косо і здивовано глянула у мій бік, що лише додало мені впевненості у її причетності до того, що зі мною сталося.

 Влад просив зачекати  хай буде, як він каже. Сьогодні він мій янгол-охоронець, а не демон з минулого. Але чому я так легко стала довіряти йому? 

Заготовлені слова вдячності для Сергія Михайловича я говорила з великою щирістю. Нам просто чудово працювалося разом. Для мене він завжди був і директором,  і наставником.

 Я сама мало не заплакала від жалю, що ми більше не працюватимемо разом. Влад завжди був поряд, так сказати тримав мене у полі зору. Коли настала черга шампанського я делікатно відмовилася. Влад хоч і взяв келих, але пити теж  чомусь не став. Через хвилин дванцять була подана команда збиратися усім до ресторану.