6

Глава 6

 Половина сьомої вечора, ... а я досі на роботі, виконую завдання цього негідника. Схоже я трохи поспішила сказавши йому,  що впораюся із завданням до кінця робочого дня. Треба було сказати, що мені потрібно, як мінімум три дні.

 Спершу, коли я знайшла кілька незначних помилок, вирішила, що мабуть, наш фінансовий директор просто помилився. Та на жаль з кожною сторінкою, помилок ставало більше й більше, і всі вони були одинаковими.

 Засиджуватись на роботі не було ніякого бажання, тому вирішую взяти роботу додому. Там мені працюватиметься набагато спокійніше.  Всі уже давно розбіглися по домах, а у мене ніби правило,  виходити останньою з офісу. Узявши сумку та робочі документи збираюся закривати кабінет, аж раптом позаду себе чую вже знайомий голос: --- Ви завжди так допізна затримуєтесь на роботі? Чи це показовий сценарій?

 Тільки його тут не вистачає зі своїм хамством. Я думала великий директор давно поїхав святкувати своє призначення, а виявляється ні, сидить на роботі.

 Подумавши про те, що в офісі ми лише двоє, стало страшно. У нас є охорона та в разі його домагань,  навряд чи мені вдасться докричатися до неї.

--- Не завжди!  Та це не проблема я люблю свою роботу й театер не мій коник. Я  не змогла одразу розібратися з документами, які ви мені передали, ось  беру додому. Зранку все  розповім на рахунок помилок, які знайшла.

--- То ви все таки зрозуміли, що з ними щось не так? --- допитується Влад.

--- Так, але без вагомих доказів звинувачувати людей не в моїх правилах, тому давайте поговоримо про це завтра. 

--- Я уже зібрався їхати додому, бачу ви теж.

--- Так, --- кивнула я на знак згоди. 

--- Чудово,  ходімо разом.  Я підвезу вас додому. Де ви живете? У мене  буде до вас ще кілька робочих запитань, які ми зможемо обговорити по дорозі. 

Від його наглості  я нервово кусала губи. Невже він думає, що я не розумію, що криється   за його на перший погляд невинною пропозицією. 

--- Ні, дякую! У мене є ще справи, до того ж я звикла їздити на метро. 

--- Цікаво, які справи не дозволяють вам прийняти мою пропозицію?

Цей чоловік нахабнів просто на очах.

--- Особистого характеру. 

Я уважно глянув на Юлю. Навіть подумати не міг, що вона виявиться такою колючою. Не хоче , щоб я підвозив її додому. Їй, що не приємна моя компанія? 

--- Нічого особистого, Юліє я лише хотів обговорити завдання, яке доручив вам.  Для мене буде проблемою, якщо ви підтвердите мої здогадки. Доведеться шукати нового фінансового директора.

--- Давайте ми не будемо переливату воду ситом й дочекаємося фактів, які я лише завтра зможу вам надати.

--- Хмм, ... Юліє ви працюєте у нашій фірмі близько шести місяців, але на вашому столі немає жодних особистих речей. Це свідчить про те, що ви доволі скритна особистість, --- ігноруючи мою відповідь цей Влад ставив мені запитання, які геть не стосуються роботи.

--- Це офіс, а не нічний клуб. Чи ви хочите, щоб я  тут повісила гірлянди? 

--- Ні, ... гірлянди це занадтто, краще поставте кілька кактусів. Мені здається вони, як ніхто краще характеризують вас, як особистість. 

 Він, що обізвав мене кактусом? Пройшовши попри нього, я підійшла до ліфта. Натиснувши кнопку стала чекати поки він підніменься. Думала, що наша розмова з Владом вже  закінчена, але знову помилилася, за мить він стояв поруч зі мною. Я з неймовірною силою волі тримала себе в руках. Коли двері ліфту відкрилися негідник впустив мене першою. Я притулилася у самому куті намагаючись тримати між нами максимальну дистанцію. 

 Я уважно спостерігав за дівчиною. Вона налякана, але чому? Невже мене злякалася? А може просто боїться їздити ліфтом? Було очевидним, що Юля ледь стримує себе в руках. Мені двадцять вісім років і за цей час  ніколи, жодна жінка чи дівчина не чинила мені спротиву. Швидше навпаки пропонувала себе, а з цією Юлею все не так. 

 Стоїть перелякане зайченя, навіть не глянувши у мій бік. Коли я приглянувся до неї ближче, то зрозумів, що вона красива. Її краса не зразу кидається в очі, тому що вона старанно  приховує її, але тепер я добре міг розгледіти ідеальні  риси  обличчя Юлі. Вона так симпатично морщить ніс, що одразу  хочеться усміхнутися.

 Вийшовши з ліфту я на ходу крикнула  <<До побачення>> і швиденько побігла в сторону метро. Я б ніколи не сіла у його автомобіль, а розпатякати свою адресу, було б верхом дурості. Завтра на роботу потрібно взяти мамине заспокійливе, без валерянки я точно не зможу терпіти Влада  поряд з собою. 

 Дорогою додому я вирішила зайти у супермаркет. Потрібно купити продукти, щоб мама не мучила себе  завтра, важкими пакетами. Нагрузивши усього цілу купу ледве підіймаюся на свій шостий поверх. Сходами, бо як виявилося ліфт сьогодні у нас не працює. 

--- Мам, привіт. ... Я вдома, --- кричу з порогу, щойно відчинивши вхідні двері.

--- Привіт, моє золотко. Ти сьогодні знову пізно. 

--- Пізно, мам та  що вдієш така в мене робота. А ще новий директор з'явився на горизонті. Сьогодні Сергій Михайлович передав свої повноваження синові. 

--- І, як тобі цей син, --- питає мама, а я просто миттєво здогадуюся до чого вона клонить.

--- Мамо, таких, як він я ненавиджу усією душею. Ми не зможемо працювати разом, тому мені доведеться шукати  нову роботу. І я вже сказала йому про це.

Я сердито вів машину у напрямку Денового клубу. Просто стискав кермо до хрусту кісток, уявляючи, ... не важливо, що саме я собі уявляв. Зроблю друзям сюрприз, так би мовити не чекали, а я вже тут.  Мені конче потрібно відволіктися, але з розумом.  Завтра на роботу. 

Бували у нас веселі часи, та тепер це все в минулому. За три роки, що я  жив у Німеччині зовсім відвик від гучних вечірок. Тай тамтешнє життя круто  змінило мої погляди.

 Ні, звичайно були розваги і дівчата у яких дуже швидко закінчувався термін придатності. Світ меркантильний й на моє глибоке переконання таким його зробили саме жінки. Кожна хоче вдало вийти заміж або просто, щоб їй щедро заплатили за секс. Ніколи не забуду свого подарунка на свій двадцять п'ятий дерь народження. Дівка, яка була у моєму ліжку навіть невинність продала за гроші. Цеж треба дійти до такого абсурду. Отакі вони, теперішні невинні дівчата. Просто не вміють щиро кохати чоловіка  таким, як він є.