1

Глава 1

 ---Ти бачив кого нам прислали в подарунок? Ця дівуля така ж невинна та скромна, як я пілот турецьких авіаліній. Лише поглянь, це якась  прокурена, дешева проститутка. Ми не можемо кращому другові підсунути таку помилку природи, --- здоровань тикнув пальцем на розмальовану дівулю, яка заклавши ногу на ногу, сиділа на лавці поряд з клубом  у якому Влад Коваленко святкував свій двадцять п'ятий День народження. Їй було байдуже, що мова йде саме про неї, що саме її поливають брудом.

--- І, що будемо робити? Де нам тепер  узяти нормальну дівчину для Влада? Пізно дзвонити до агенції, щоб привезли іншу та й не факт, що інша буде кращою за ось це непорозуміння. Зараз вони усі одинакові. На першому місці кеш. 

Один з чоловіків глянув на годинник і сказав. 

--- У нас є близько двох годин, щоб знайти ось цій заміну.

--- І де ж нам її шукати? 

--- На вулиці друже, на вулиці. Думаю у місті багато дівчат, які мріють підзаробити достойну купку  грошей. Знайдемо, домовимося, заплатимо і діло з кінцем. Влад розважиться й ми вийдемо сухими з води, бо обіцяли другові особливий  подарунок і "здулися ", --- розвів руками уже доволі нормально підвипивший молодик.

--- Тоді поїхали, чого гаяти дорогоцінний час. Чи ти хочеш образити друга, й позбавити його подарунка?

 Ох якже довго я засиділася. За навчанням навіть не помітила, що залишилася одна на всю бібліотеку. Усі студенти вже давно відпочивають, розважаються у клубах, а  я ніби ніколи книжок не бачила.

 Навчальний рік завершується, саме час готуватися до екзаменів, а здати мені їх потрібно на відмінно. У мене немає заможних батьків, які подбають про гарні оцінки. Та й суть не в тому, я люблю вчитися, відкривати для себе щось новеньке та цікаве. Врешті решт, коли в кишені червоний диплом та знання, влаштуватися на роботу набагато легше ніж клянчити місце за гроші. Не сидіти ж мені цілик вік  на маминій шиї. Їй і без мене не просто у житті. Залишившись вдовою з малою дитиною на руках вона ледь-ледь зводила кінці з кінцями, щоб я мала можливість вступити до університету. Працюючи на фармацевтичному заводі у дві зміни заробила собі лише купу хронічних болячок, але мама сильна у мене, не здається й продовжує працювати далі. Каже, що без діла можна захворіти набагато швидше.

Вийшовши з бібліотеки я зрозуміла, що з навчанням сьогодні перестаралася.  На дворі темна ніч, а мені до зупинки хвилин десять топтати ногами. На таксі грошей шкода то ж доведеться  іти пішки. Загорнувшись у свою кофтину, яка на щастя була зі мною, я вийшла на тротуар.

Травневі вечори ще  не тішать нас щедрим теплом, тому надворі доволі прохолодно, хоч цілий день світило яскраве, тепле сонечко.

До літніх канікул залишилося зовсім трохи часу. От складу всі екзамени й зможу  нарешті видихнути спокійно. Може вдасться знайти якийсь підробіток на літо. Мамі хоч трохи стало б  легше. Думаю Макс підтримає мою ідею. Звичайно часу на наші побачення у нас стане менше зате до нового навчального року зможу обновити свій гардероб за власний кошт. 

 З Максом ми зустрічаємося шість місяців. Випадково познайомилися в університетській їдальні. Милий, привітний хлопець на два роки старший за мене. У розмові з ним я дізналася, що у нас багато спільного. У нього  з рідних теж лише мама. 

 Максим перший хлопець який не намагався затягти мене у ліжко, обіцяючи "золоті гори" та неземне кохання. Сказав, що ми зробимо це, коли я буду упевнена та готова. Для нього, як і для мене важливо, що ми просто закохана пара, а не секс партнери.

Його тактовність викликала у мене повагу. Нам було добре разом. Поза очі нас називали Ромео і Джульєтта університетського розливу. З кожним днем я все більше вірила, що ці стосунки на все життя.

     Ми завжди разом у їдальні, у бібліотеці, на перервах завжди біжимо один до одного, щоб розповісти, як пройшла пара чи скласти плани на вечір. Шкода, сьогодні я одна, Макс підхопив якусь застуду й не зміг піти зі мною. Сумно звісно, але  думаю у понеділок побачимося. Прийду додому й обов'язково подзвоню йому, щоб запитати, як він почувається.

--- Ай! --- раптом відчула,  що моя нога у щось влізла. Підвернула чи що?  Зігнувшись побачила, що  каблук моїх туфель застряг у каналізаційній решітці і я стою посеред тротуару лише в одній туфлі. 

Добре,   що це сталося біля ліхтаря, бо довелося б присвічувати собі ліхтариком з  телефона. Присівши я спробувала витягти туфельку, але марно. У мене нічого не виходило.  Невже сьогодні мені доведеться йти додому ще й босою?

--- Яр, ти лише глянь яке чудо на нас чекає біля ліхтаря? Чого вона копирсається у каналізації? П'яна чи що? --- запитав Ден, вишкіривши оскал у посмішці. --- Схоже на те, що дівчині потрібна допомога, а яка саме зараз дізнаємось.

--- Ден, ти, що надумав, признавайся негайно? Невже вирішив  подарувати її Владові? 

--- Ярчику,  ти лише глянь, яка лялька. Влад саме таких  полюбляє. Фігурка ідеальна, якщо ще й мордочка виявиться нічогенька, значить нам конкретно пощастило, друже.

--- Думаєш погодиться?

---  Погодиться ---добре, за роботу отримає щедру винагороду,  якщо ні, то попросимо. Ти ж знаєш я вмію переконувати дівчат.

--- Знаю, Дене, та спершу спробуємо по нормальному  з нею домовитись. Просто поговоримо, розкажемо все, як є  й запропонуємо гарний заробіток.

 Ден ударив ногою  на гальмо й машина різко загальмувала біля самої дівчини. Незнайомка прикрила очі  рукою. Фари Денового Porsche світили прямо на неї.

--- Ярчику, ти лише глянь, яка цяцька. Моя інтуїція мене ніколи не підводить. Я вже й сам не проти нагнути цю самочку. О-о-о, ...  які ноги! Збожеволіти можна. Невже це миле створіння не знає, що вечорами небезпечно ходити одною по вулиці  та ще й у короткій спідниці? А якщо раптом сірий вовк, --- піджартовував веселий друг.

--- Ден, ти, що приймав сьогодні? Надто настрій у тебе веселий.

--- А, так пару "веселих" таблеток, плюс трохи алкоголю і я у чудовому настрої.  А,  що? Якісь проблеми?