- Глава 10.2 -

Я розумію, що Марат не налаштований відкривати всі карти одразу. Він дивиться перед собою, а я краєм ока слідкую за ним. Мені важко зрозуміти, що він у мені знайшов і чого хоче надалі. Але, на відміну від Яна, він не налітає з претензіями. Поводить себе спокійно і гідно. 

Жодного поганого слова у свій бік я не почула. 

Ми прибуваємо в ресторан, що знаходиться біля парку. Тут дуже гарна територія, річка поруч і неймовірна тераса. Саме там і сідаємо. 

Робимо замовлення, і я звертаю увагу на те, що до Марата звертаються дуже офіційно – “Марат Борисович”. 

– Це твій ресторан? – питаю здивовано. 

– Саме так, – усміхається. – Як тобі тут? 

– Дуже гарно, – кажу чесно. 

Насправді мені кортить дізнатися, чому цей чоловік вирішив зустрітися. Він птах не мого польоту, але сам постійно спускається до мене, і це дивує. А ще старший, хоч це і не сильно відчувається.

– Я хочу дізнатися твої мотиви. Чому ми тут? – питаю, поки чекаємо на замовлення. 

– А ти нетерпляча, – усміхається. – Ну що ж, поясню. Я поверну тобі всю суму, яку ти мені дала. Натомість твій брат починає працювати у  мене. Я знайду для нього хороше місце. Як бачиш – у мене він не пропаде. Частину з його зарплати буду списувати в рахунок боргу. Ну і заодно пригляну за ним, щоб дурниць не робив. 

– З чого така доброта? – не розумію. 

– Я не буду ходити колами й скажу як є, – Марат нахиляється до мене – і стає ніяково. – Ти мені сподобалася. Повір, я не часто кажу таке жінкам. 

– І що це означає? – все одно не розумію. – Ви хочете, щоб я була вашою коханкою?

Марат починає сміятися, а я себе дурепою відчуваю. Сказала те, що перше в голову прийшло після його слів, але це явно щось не те. 

– Ні, Устино. Ні, – відповідає. – Змушувати когось до стосунків – це занадто низько. Я до такого не опускаюсь. Натомість я спробую тебе завоювати. Думаю, це буде цікаво. 

Такого я не очікувала. Марат говорить абсолютно серйозно, і це мене лякає. Та з іншого боку, він на мене не тисне. Його стриманість і розсудливість підкупають. 

Я не знаю, що йому відповісти, але мені й не треба цього робити. Нам приносять страви, і є можливість поїсти та подумати. Марат спокійно жує свій стейк, а я – рибу. Їжа виявляється дуже смачною, але практично стає мені поперек горла, коли бачу на терасі Яна. 

В першу секунду здається, що він мене переслідував, а потім розумію, що він не один, а з Ілоною, і це просто збіг. 

Коли наші погляди зустрічаються, я не можу вдихнути. Ян хмуриться, також здивований, а тоді переводить погляд на Марата. 

– Все гаразд? – Марат все розуміє. Він нахиляється до мене і дуже несподівано накриває мою руку своєю. 

В цей момент я дивлюсь на Яна і розумію, що він розлючений. Я його не послухала, і що буде далі – можу тільки здогадуватися. 

На щастя, Ілона забирає свого нареченого до дальнього столика, і вони сідають, а я роблю ковток води, щоб заспокоїтися. 

– Може ти хочеш вина? – питає Марат, не зводячи з мене погляду. 

– Та ні. Дякую, – кажу. – Мені треба у вбиральню. Скоро повернусь. 

Залишаю його і швидко йду в коридор, відчуваючи на собі не один погляд. У вбиральні мию руки холодною водою і деякий час просто стою, не рухаючись. Треба зібратися і щось для себе вирішити. Далі так продовжуватися не може.

Та коли залишаю вбиральню, бачу Яна. Навіть не дивуюсь, що він тут. Він хапає мене за руку і тягне за собою до виходу. Зупиняємось на вулиці, де нікого немає. 

– Я, здається, просив тебе не наближатися до нього! – цідить. – Що з моїх слів ти не зрозуміла?! 

– Ти не просив! Ти вимагав! – кажу йому в обличчя.

– Я дав тобі гроші! Ти маєш мене слухати! – продовжує напирати. 

– Ти поводишся зі мною так, наче я ніхто, – злюсь. – У мене теж є почуття, Яне! 

– І що з того? – фиркає. – Ти проміняла мої почуття на гроші, щоб врятувати своє довбане кафе! Вже вдруге все заради кафе! 

Ян мене дістав. Я просто не змогла витримати та врізала йому по обличчю. Це було дещо несподівано для нас обох, але я не шкодую. Ян ніяк не може відпустити минуле і його злість спрямована на мене. А мене все це дістало. Він мене дістав – і це факт.

– Завтра я поверну тобі всі гроші. До копійки, – ціджу йому в обличчя. – Я не хочу мати з тобою нічого спільного. Ти зовсім мене не знаєш, і мені дуже шкода, що колись я в тебе закохалась!

Наступна глава буде доступна після відкриття передплати, сьогодні ближче до обіду. Дякую усім, хто залишиться зі мною)))