Розділ 7. Небезпечний рейс

Кліпер утробно загудів потужними спареними двигунами. На панелі приладів один за одним спалахували індикатори систем контролю, видаючи в пілотську рубку нескінченний потік даних про повну бойову готовність корабля.

— Монстр!.. — із неприхованим захватом видихнув Тіріган, дбайливо поклавши долоні на штурвал. — Тіа, ну ти тільки послухай, як він працює!

— Дуже гарно... — нудьгуючим, перебільшено томним тоном озвалася Тіама зі свого крісла. — Прямо як в опері співає.

Не помітивши іронічного підколу, Тіріган із захопленим трепетом продовжував розглядати сяючі прилади на місці першого пілота.

— Зменш тягу в лівому двигуні... — несподівано пролунав із динаміка комунікатора спокійний голос Тіктака, який стояв далеко внизу на палубі ангара біля понівеченого «Носорога».

— От! — Тіріган переможно підняв палець угору й повернувся до сестри: — От що база знань техніків Касти Сет творить зі старим дроїдом! Він уже на слух із півоберта визначає, що й де треба підкоригувати! Дякую, Тіктак! — голосно сказав хлопець у мікрофон, плавно зменшуючи потужність силового агрегату. — Ми полетіли на роботу, а ти берися до ремонту «Носорога».

— Беруся... — долинуло з динаміка у відповідь. — Усе зроблю суворо згідно з твоїм технічним регламентом.

Кліпер граційно й безшумно піднявся над палубою ангара, розвернувся і стрімкою чорною стрілою вилетів за межі аванпосту. Бездоганно подолавши захисний фарватер Рими, корабель набрав швидкість і миттєво стрибнув у гіперпростір, узявши курс на систему Нексар.

За прозорим ліхтарем кабіни звично понеслося фіолетове марево підпростору. Тіама, вмостившись у кріслі другого пілота, відкинулася на м'яку спинку й зосереджено гортала нескінченні сторінки імперських інформаційних баз.

— Історія?.. Юриспруденція?.. — придивившись до екрана сестри, вражено вигукнув Тіріган. — Тіа, з тобою все гаразд? Інформація про новинки імперської моди зазвичай має трохи інший вигляд!

— Ой, замовкни, а! — не відриваючись від читання й скрупульозно роблячи якісь нотатки, буркнула дівчина. — Сиди он і далі захоплюйся виттям своїх улюблених двигунів, не заважай працювати.

— Мені вже варто починати хвилюватися? — примружившись, запитав хлопець.

— Ой, Тірі, ну не заважай! — Тіама досадливо відмахнулася витонченою ручкою. — Потім усе докладно розповім.

Знизавши плечима, Тіріган із головою поринув у вивчення тонких налаштувань бортових систем кліпера.

Система Нексар зустріла їх похмурим, тьмяно згасаючим світилом і величезною кількістю купецьких та вантажних кораблів, що снували у своїх справах від астероїдних поясів до перевалочних станцій. П'ята планета від місцевої зорі під назвою Рі-Куан здавалася зовні повністю огорнутою щільною пиловою хмарою.

Пробившись крізь насичені абразивною зависсю верхні шари атмосфери, близнюки м'яко приземлилися під гігантським прозорим куполом, що захищав шахтарське селище.

Старший копальні Торіан уже чекав на них біля посадкової палуби, нетерпляче походжаючи туди-сюди й заклавши руки за спину.

— Ох і красень!.. — із щирим захопленням промовив він, коли близнюки спустилися трапом.

— Так, — усміхаючись, озвався Тіріган. — Корабель просто чудовий.

— І як же вам вдалося дістати такий рідкісний апарат? — Торіан рукою вказав на широкий, гулкий коридор, що йшов углиб шахтарського містечка.

— Чиста випадковість, — і оком не моргнувши, збрехала Тіама. — Можна сказати, у карти виграли.

— Ну й щасливчики ж ви! Дуже, дуже рідкісний екземпляр...

Вони неспішно йшли живим коридором, яким безперервно снувало безліч робітників, інженерів і вантажних дроїдів.

— Жвавенько тут у вас, — зауважила дівчина, з цікавістю озираючись довкола.

— Так, — кивнув Торіан. — Роботи непочатий край. Поклади родію на цій планеті неймовірно багаті, але й охочих поживитися чужою працею теж, на жаль, вистачає.

— У вас проблеми з піратами? — прямо запитав Тіріган.

— Та з цією проклятою «Чорною десятиною»! — Торіан засмучено й важко похитав головою. — Обклали всі виходи із системи. Хочуть стабільно отримувати десять відсотків від усього видобутого й переробленого концентрату.

— То, може, варто просто погодитися й платити? — запитально глянула на шахтаря Тіама.

— Ні, не варто, — жорстко, з металом у голосі відрізав той. — Апетит, знаєте, приходить під час їжі. До того ж у нас унікальна технологія виробництва родієвого концентрату, ні в кого на Фронтирі такої чистої переробки немає. Імперія купує все до останньої крихти, навіть не дивлячись на ціну!

— Ну то найміть професійних найманців для конвою. Навіщо ризикувати? — знизав плечима Тіріган.

— Наймали вже... — гірко відповів Торіан. — Тільки вони потім тікали просто під час польоту, прихопивши нашу продукцію разом із кораблями. Надто вже велика спокуса. А в мене кожен грам концентрату на суворому обліку перед інвесторами.

— Ну, ми-то точно нікуди не втечемо! — засміялася Тіама.

— Дуже на це сподіваюся, — озвався шахтар.

— Плутос сказав, що базова оплата у вас не дуже велика... Скільки конкретно за один рейс ви готові заплатити? — одразу перейшла до справи Тіама.

— За рейс я заплачу сто п'ятдесят фаворитів, — сказав шахтар, уважно спостерігаючи за миттєво зміненим виразом обличчя дівчини.

— Усього лише?! — Тіама явно була глибоко обурена. — Може, хоча б двісті?

— Перший рейс — рівно сто п'ятдесят, — безапеляційно відрізав Торіан. — А от потім уже подивимося на результати.

— Так, давайте вже говорити відверто, — Тіама рішуче взяла шахтаря під лікоть і зупинила його посеред коридору. — Ну не може ж бути такого, щоб ви, маючи такий колосальний дохід, були елементарними скнарами!

— А я й не скнара, — тонко всміхнувся Торіан. — Якщо ви на ділі підтвердите, що на вас справді можна надійно покластися, у мене для вас припасована дуже й дуже цікава пропозиція.

— От із цього й треба було від самого початку починати, дорогий мій Торіане! — лагідно проспівала Тіама, сяючи чарівною усмішкою. — А не пропонувати нам тут дрібні чайові.